УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Вероніка Олександрівна Черняхівська (Геккен) нар. 25 квітня 1900 пом. 22 вере

З сайту Родовід

Запис:402394

Рід	Черняхівські
Стать	жінка
Повне ім’я від народження	Вероніка Олександрівна Черняхівська
Зміни прізвища	Геккен
Імена протягом життя	Рона
Батьки ♀ Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська [Старицькі] нар. 17 серпня 1868 пом. 1941 ♂ Олександр Григорович Черняхівський [Черняхівські] нар. 13 листопада 1869 пом. 22 грудня 1939
Вікі-сторінка	wikipedia:uk:Черняхівська_Вероніка_Олександрівна

Події

25 квітня 1900 народження: Київ, Російська імперія

22 вересня 1938 смерть: Київ, УРСР, СРСР

Нотатки

Вероні́ка Олекса́ндрівна Черняхі́вська (* 25 квітня 1900, Київ — † 22 вересня 1938) — українська поетеса, перекладач.

Вероніка Черняхівська народилася 25 квітня 1900 року в Києві. Онука письменника Михайла Старицького. Дочка гістолога Олександра Черняхівського та письменниці Людмили Старицької-Черняхівської.

Дівчинка застала діда в живих і спілкувалася з ним до чотирьох років. Вероніка бачила Миколу Лисенка, Лесю Українку, Михайла Грушевського, Бориса Грінченка, Володимира Самійленка, Михайла Коцюбинського, Івана Франка: перед дитячими очима промайнув квіт української нації.

Сімнадцятирічною Вероніка занотувала в щоденику про свою вдачу: «Нарешті я зрозуміла себе, зрозуміла, що в мені живуть чорт і янгол. Янгола більше, і він перемагає, але біс сильний також. Вони не боряться, а спокійно уживаються один поруч з другим. Коли говорить один, другий цілком зникає і не перешкоджає тому господарювати, а потім з'являється другий… Один чорний і безсмислений, другий прозорий, ясний…»

25 квітня 1917 року, в день свого сімнадцятиріччя, Вероніка познайомилася з офіцером Костем (Кокою) Велігорським. У грудні він поїхав на фронт. Із фронту Вероніка отримала листа з освідченням у взаємному коханні. Але далі від Коки немає вістей. Аж 25 серпня 1918 року Вероніка отримала від батька Велігорського звістку про те, що Кость загинув 17 січня.

1 червня 1918 року закінчила із золотою медаллю Другу українську гімназію імені Кирило-Мефодіївського братства.

Здобула фах інженера-економіста в Київському інституті народного господарства.

Навчалася на курсах іноземних мов.

Удвох з батьком, професором медицини, від Наркомату охорони здоров'я, де працювала референтом-перекладачем, їздила у відрядження до Німеччини.

Восени 1929 року Вероніку Черняхівську заарештували та звинуватили в причетності до «справи СВУ». Через кілька місяців її випустили, натомість посадили батька та матір.

Удруге Вероніку Черняхівську заарештували 8 січня 1938 року. Її звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. В Лук'янівській в'язниці збожеволіла (Києвом кружляли чутки, що Черняхівську зґвалтували слідчі, і тому вона збожеволіла). 22 вересня 1938 року засуджено до розстрілу. Вирок виконано того ж дня.

Проте від батьків Вероніки приховали правду: повідомили, що їхню доньку заслано до Сибіру. Людмила Михайлівна Старицька-Черняхівська, якій пішов 72-й рік, у тріскучі морози шукала Вероніку по сибірських режимних таборах, повернулася до Києва ні з чим, застала вдома смертельно хворого чоловіка.

А какая же участь постигла внуков Михаила Старицкого? Самая жестокая — досталась дочери Людмилы Старицкой и Александра Григорьевича Черняховского (1869—1939) — Веронике Александровне Черняховской (1900—1938), поэту и переводчику с пяти языков. Казалось, ничто не предвещало беды. Закончила с золотой медалью Вторую украинскую гимназию имени Кирилло-Мефодиевского братства, получила специальность инженера-экономиста в Киевском институте народного хозяйства, училась на курсах иностранных языков, вдвоем с отцом, профессором медицины, от Наркомата здравоохранения, где работала референтом-переводчиком, ездили в командировки в Германию... Между тем писала лирическую поэзию — для себя, не рвалась на баррикады («Стелиться мла і туман. // Містичне співає когут... // Ступає, ступа мій пан. // Гість мій химерний вже тут...» Или: «Постать мила, тінь, що я любила, // Змучилась чекати я — прилинь, // І візьми мене на свої білі крила... //Кину все... Заплаче дзвін: дінь-дінь — // Все тінь»), а для людей переводила — и весьма профессионально. Кроме медицинских трудов, перевела на украинский язык и опубликовала роман Джека Лондона «Лунная долина» (1927, переиздание — 1971), «Прорость» («Жерминаль») Эмиля Золя и «Оливер Твист» Чарльза Диккенса (1929, перевод превосходный, был переиздан в 1963 и 1993 гг.).

Вероника была красивой женщиной, в нее влюблялись, ей посвящали стихи коллеги-поэты, была очаровательной и вместе с тем умной, независимой, интеллигентной, талантливой. И вдруг — арест осенью 1929-го и обвинение в причастности к «делу СВУ»... Через несколько месяцев ее выпускают, взамен «сажают» отца и мать. Тем не менее пятно остается, репутация «подмочена» и, когда наступают еще более страшные времена, в январе 1938 года Веронику арестовывают во второй раз и на этот раз очень серьезно, поскольку обвиняют в шпионаже в пользу Германии. По Киеву ходят слухи, что Черняховскую изнасиловали следователи, и она сошла с ума... Судилище и расправа коротки: 22 сентября 1938-го ее расстреляли. Тем не менее от родителей скрывают правду: мол, их дочь сослана в Сибирь. Несчастная Людмила Михайловна, которой пошел 72-й (!) год, в трескучие морозы ищет Веронику по сибирским режимным лагерям, возвращается ни с чем, застает дома смертельно больного мужа...

http://www.zn.ua/3000/3760/29290/

У 1929 році ДПУ організувало гучну справу Спілки визволення України, коли під удар була поставлена українська академічна наука. Не обійшло лихо і Черняхівських. Ще раніше, у 1926-1929 роках Олександр Григорович виїжджав за кордон у відрядження, працював у лабораторіях Берліна, Мадрида. Разом з ним була і дочка Вероніка («Рона», як її називали в сім'ї). Вероніка працювала перекладачем. За кордоном вона вийшла заміж за Тейчера Геккена, але шлюб був нетривалим, незабаром вони розлучились. Першою з сім'ї восени 1929 р. була заарештована Рона, потім батьки.