УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Світозар Михайлович Драгоманов нар. 29 червня 1884 пом. 4 грудня 1958

З сайту Родовід

Запис:803295

Рід	Драгоманови
Стать	чоловік
Повне ім’я від народження	Світозар Михайлович Драгоманов
Батьки ♂ Михайло Петрович Драгоманов [Драгоманови] нар. 18 серпня 1841 пом. 20 липня 1895 ♀ Людмила Михайлівна Кучинська (Драгоманова) [Кучинські] нар. 1842 пом. 1918
Вікі-сторінка	wikipedia:uk:Драгоманов_Світозар_Михайлович

Події

29 червня 1884 народження: Плєнпалє, кантон Женева, Швейцарія

народження дитини: ♀ Людмила Світозарівна Драгоманова [Драгоманови]

народження дитини: ♀ Аріадна Світозарівна Драгоманова [Драгоманови]

народження дитини: ♂ Михайло Світозарович Драгоманов [Драгоманови]

народження дитини: ♀ Наталія Світозарівна Драгоманова (Бартаї) [Драгоманови]

шлюб: ♀ Ганна Шкурська (Драгоманова) [Шкурські]

4 грудня 1958 смерть: Рочестер, штат Нью-Йорк, США

Нотатки

Драгоманов Світозар Михайлович (* 29 червня 1884, Плєнпалє, кантон Женева, Швейцарія — 4 грудня 1958, Рочестер, штат Нью-Йорк) — економіст, кооператор, перекладач, публіцист; член УВАН у США.

Народився в Швейцарії — в тому часі там перебувала сім'я Михайла та Людмили Драгоманових. Приходиться двоюрідним братом Лесі Українці.

Початкову освіту отримав в Женеві. Після призначення батька професором в Софії родина переїздить до Болгарії, Світозар вчиться у школі та ліцеї Парижа.

Після батькової смерті вчиться в женевському коледжі Святого Антуана.

Родинна світлина. Драгоманови й Косачі у 1890-х. Ліворуч сидять діти Михайла Драгоманова – син Світозар і найстарша донька Лідія (у чорній сукні). У центрі: Олександра Драгоманова – дружина брата Олександра – з донькою Оксаною. Праворуч скраю – сестра Олена Пчілка, у дівоцтві Ольга Драгоманова, у заміжжі Косач. Стоять, зліва направо: її доньки Оксана й Ізидора Косач – сестри Лесі Українки – та їхня двоюрідна сестра Аріадна (за Оленою Пчілкою) – молодша донька Михайла Драгоманова.

У грудні 1897 року на запрошення тітки Ольги Петрівни Драгоманової-Косач приїздить до Києва. Навчався в Києві — після домашнього навчання російської мови з тіткою Ольгою і двоюрідною сестрою Лесею.

1904 року вступає на інженерно-хімічне відділення Київського політехнічного інституту Імператора Олександра ІІ.

1914 року одружується з Ганною Шкурською — дочкою начальника Жмеринського залізничного вузла; мешкали в Києві на вулиці Паньківській.

1915 року закінчив інститут, до 1917 служив у Союзі Земств.

У Міністерстві праці Уряду УНР — віце-директор одного з департаментів.

За Гетьманату працював у Всеукраїнському союзі земств, створеному С. Петлюрою.

1919–1920 роки — член колегії кооперативної секції державної ради народного господарства в Києві.

У 1919–1922 роках завідує інструкторським відділом кооперативної газети «Сільський господар».

1920–1921 роки — коректор і секретар редакції київського часопису «Більшовик». Цю роботу поєднував з посадою декана суспільно-економічного відділу агрономічного технікуму в селі Мироцьке.

З осені 1922 — лектор Інституту народної освіти у Києві та одночасно ректор Київського архітектурного інституту.

Після об'єднання архітектурного інституту з Київським інститутом пластичних мистецтв — проректор новоствореного Київського художнього інституту.

До 1926 року співпрацював з «Пролетарською правдою». Перекладав з французької мови на замовлення видавництва «Мистецтво».

У 1926–1931 роках працював на київській студії «Укрфільм».

У 1930 році відсторонений від наукової праці, проходив свідком у справі ЦК УПСР.

Тоді ж намагався захищати прем'єр-міністра УНР Сергія Остапенка.

У 1931–1933 перебивається випадковими заробітками, його не друкують.

1933 року влаштувався консультантом Науково-дослідного інституту комунальної гігієни Гіпромісту в Харкові. 1935 звільнений без права на пенсійне забезпечення.

Протягом 1941–1943 років працював у Вукоспілці.

1942 року — науковий консультант Музею-архіву переходової доби під керівництвом О. Оглоблина. У червні 1942 під керівництвом Оглоблина з Н. Полонською-Василенко, В. Міяковським, П. Курінним та В. Шугаєвським бере участь у діяльності «Комісії для розгляду питання про українські емблеми».

Бердичевський Марк Наумович, геофізик, доктор технічних наук, викладач МДУ ім. М. Ломоносова, свідчить: Світозар Драгоманов, Борис Каштелянчук та Євген Герасимов переховували студента-єврея від неминучого розстрілу в Бабиному Яру[1].

Вереснем 1943 року виїжджає з Києва до Львова. 1944 переїжджає до Праги, працює в Українському музеї визвольної боротьби.

1945 року виїздить до Регенсбурга. В тому часі активно листується з Володимиром Винниченком.

З 1951 року проживав у США. Голова Комісії УВАН у США для збирання і вивчення науково-літературної спадщини М. Драгоманова.

Перший ректор Українського технічного господарського інституту в Нью-Йорку.