Дмитрій Іванович Вишневецький нар. близ. 8 листопада 1517 пом. 1563

З сайту Родовід

Запис:249540
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Вишневецькі
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Дмитрій Іванович Вишневецький
Імена протягом життя Дмитро, Байда
Батьки

Іван Михайлов син Вишневецький [Вишневецькі] нар. 1490 пом. близ. 1542

Анастасія Семенова Дочка Олізарович [Олізаровичі] нар. близ. 1510 пом. 1538

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Дмитро Вишневецький

Події

близ. 8 листопада 1517 народження:

з 1550 до 1563 титул: Запорізька Січ, Гетьман Війська Запорізького

близ. 1550 титул: Черкаси і Канів, Староста черкаський і канівський

з 1557 до 1559 титул: Белевськ, Князь белевський

1563 смерть: Царгород

1563 титул: Молдова, Господар молдови

Нотатки

Перший достовірно відомий Гетьман Запорізький. Побудував першу січ на о. Хортиця. Згідно легенди Байду було почеплено ребром на гак у Стамбулі. Висячи на гаку 3 дні проклинав турків, поки його хтось не застрелив з лука.


Невдовзі Вишневецький домовляється про спільні дії проти Кримського ханства вже з володарем іншої сусідньої держави — московським царем Іваном IV Грозним. У1556 р. разом з підрозділами московського воєводи Ржевського він здійснює черговий переможний похід на татарські землі. «Цієї весни на Покрову Вишневецький князь Дмитрій взяв Іслам-Кермен і людей побив, і гармати вивіз до себе на Дніпро в своє місто», — повідомляв сучасник. Разом з тим наш герой почав відпрацьовувати тактику одночасних сухопутних і водних штурмів ворожих замків. Однією з перших таких військових операцій був напад на Очаків 29 червня 1556 р., коли гарнізон фортеці розпачливо відбивався від шестисот українських кіннотників, які прийшли сушею, та атакуючих з 18 чайок козаків -«морських піхотинців», що припливли Дніпром. Через півстоліття цією, вже значно вдосконаленою, тактикою водно-десантних походів з успіхом скористаються козацькі гетьмани Самійло Кішка та Петро Конашевич-Сагайдачний, які на чолі запорозьких флотилій перепливали Чорне море і громили турецькі міста-фортеці.

Князю доводилося організовувати й оборону власних володінь, зокрема Хортицького замку, що був збудований козаками за його наказом на початку 50-х років XVI ст. та згодом став прообразом першої Запорозької Січі. Ось як про це у 1557р. писав сам Д. Вишневецький: «Цар кримський (хан Девлет-Прей. —Авт.) з усіма людьми кримськими підступив під моє місто на Хортицький острів і приступом брав 24 дні. 1 Божим милосердям... відбився і побив у царя багатьох кращих і пішов цар від мене з великим соромом». Замок на Хортиці був міцною і професійно об-лаштованою оборонною спорудою, адже зумів витримати штурми численних татарських військ. Вишневецький керував захисниками хортицького укріплення і брав активну участь у відбитті багатоденного штурму, вміло використовуючи при цьому проти ворога стрільбу з особистого лука. Від його влучних попадань загинуло чимало нападників. Чи не це стало поштовхом міфологізування його пісенного образу: «Ой як стрілив — царя вцілив, а царицю -в потилицю...» ?

Наступного року український князь у відповідь на напад хана домовляється про спільний українсько-московський похід на Крим. Влітку Вишневецький на чолі 30-тисячного союзницького війська оволодів Перекопом. Протягом 1559 —1560 рр. за дорученням Івана Грозного він здійснює декілька нападів на одну з наймогутніших турецьких фортець Азак (Азов). Це дало привід французькому історику Ш. Лемерсьє-Келькеже порівнювати військові приготування турків під час оборони Азова проти Д. Вишневецького з приготуваннями Османської імперії до війн проти Венеції та Священної Римської імперії. На допомогу турецькому гарнізону прибула найсильніша ескадра з семи кораблів та добірні яничарські війська, посилювалися фортифікаційні споруди, стягувалися додаткові сухопутні підрозділи. І хоча князю так і не вдалося оволодіти містом, великого жаху на всю імперію Османів він все ж таки нагнав!

Окрім того, що Д. Вишневецький був «Великим воїном-» -«Un grand soldato», як називали його в італійських хроніках другої половини XVI ст., він був одним з найавантюрніших політиків свого часу. Так, наприклад, у його планах було об'єднати зусилля московитів, донських і українських козаків, а також черкесів, які після оволодіння Азовом мали захопити у татарських орд Таманський півострів, згодом, форсувавши протоку між Азовським і Чорним морем,

оволодіти Кафою (Керчю), а потім й усім Кримом. І таких сміливих авантюрних задумок у Вишневецького було чимало. Він неодноразово змінював протекцію сюзерена — спочатку був підданим польського короля, потім московського царя, після чого знову вернувся до ріднішого зверхництва. До речі, король Сигізмунд надав українському князю винятковий титул «стражника на Хортиці», а Іван IV Грозний присвоїв йому високе звання воєводи.

У зв'язку з тим, що татарам усе ж таки вдалося зруйнувати Хортицький замок, князь-«гетьман» у 1562 р. закладає будівництво нової козацької фортеці. Воно було розпочате на Монастирському острові, що розташувався відразу за Дніпровими порогами. Проте неспокійний бунтівний норов не давав змоги Вишневецькому довго перебувати на одному місці. У1563 р. він організовує черговий похід українського козацтва, тепер уже до Молдавського князівства, яке на той час було вотчиною Османської імперії. Сюди його запросили опозиційні місцеві бояри як одного з претендентів на господарський трон, зважаючи на те, що серед його далеких родичів були і молдавські правителі. Прибувши до Молдавії з нечисленним загоном, Д. Вишневецький потрапив у засідку і після нетривалої битви був розбитий турецькими військами. Потому під посиленим конвоєм його відправили до столиці могутньої Порти.

Ось тут нарешті й розгортаються знайомі нам із середньовічного шлягеру події. Однак тепер ознайомимося з ними вже в історичній версії. Найточніше їх описав польський історик-хроніст XVI ст. Мартін Бєльський: «Вишневецький і Пясецький (соратник князя. — Авт.) були скинуті з башти на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя в Галату... Вишневецький, зачепившись ребром за гак, жив у такому положенні три дні, поки турки не вбили його з луків за те, що лаяв їхню віру». Це відбулося 22 жовтня 1563 р. за особистим наказом султана Сулеймана II Пишного. Інший сучасник і, головне, свідок тих подій, генуезький дипломат Гріло, стверджував, що перед тим, як повісити Д. Вишневецького на гак, йому відтяли руку й ногу, а потім, «оскільки князь Дмитрій безперестанно проклинав магометанську віру, убили стрілою». У 1584 р. польський автор Б. Па-процький зазначав, що І. Пясецький помер відразу, а Вишневецький, падаючи, «зачепився ребром, перевернувся очима догори і був живий до третього дня, аж доки поганин не застрелив його з лука, коли той проклинав Магомета й їхню віру». Лише у 1632 р. К. Семак у своїй праці «Civis bonus» романтизував жахливу смерть князя, приписуючи йому спробу вбити султана з лука.

А тепер, шановний читачу, порівняйте ці, найоб'єктивніші з усіх залишених записів про страту Вишневецького, зі словами наведеної вище пісні, їхня подібність очевидна, хіба що невідомі нам автори ще більше героїзували Байду-Вишневецького, приписавши йому вбивство перед своєю жахливою смертю султанської родини. Однак не будемо за це докоряти талановитим творцям пісенного твору — тут, як кажуть, вони бажане видали за дійсне.

В очах сучасників героїчна смерть Дмитра Вишневецького перетворилася на символ незламності християнського духу та його перемоги над ісламом. Цьому підтвердженням є те, що вже через кілька тижнів після смерті князя була написана елегія латинською мовою, присвячена загибелі християнського лицаря князя Дмитра, її автором став німець Йоган Зоммер, який проживав на той час у молдавському місті Сучава. А наприкінці 60-х років XVI ст. відомий збирач народних пісень, професор Краківської академії Матвій Пійонтек записав до свого збірника жалібну версію пісні про козака Байду. Староукраїнське слово «байдувати» означало майже те саме , що й «козакувати», а саме вести вільне, незалежне ні від кого життя.


Від дідів до онуків

Діди
Михайло Василів син Вишневецький Збаразький
шлюб: Тетяна ? Полубенська (Вишневецька)
титул: з 1500 до 1507, Брацлав, Староста брацлавський
смерть: 1517
титул: до 1517, Збараж, Вишневець, Князь збаразький і вишневецький
Андрей Юрьевич Заславский
титул: князь
смерть: близ. 1535
Діди
Батьки
Олександр Михайлів син Вишневецький
народження: близ. 1500
шлюб: Катерина Скорутянка (Сангушко, Вишневецька)
титул: з 1532 до 1555, Річиськ, Староста річиський
титул: з 1549 до 1555, Вишневець, Князь вишневецький
смерть: 1555
Федір Вишневецький
шлюб: Марина Путятич-Друцька (Вишневецька)
титул: Пропойськ, Староста пропойський
шлюб: Богдана Гольшанська-Дубровицька (Вишневецька)
титул: з 1542 до 1549, Вишнівець, Князь вишневецький
смерть: після 1549
Іван Михайлов син Вишневецький
народження: 1490
титул: з 1516 до, Вишнівець, Князь Вишневецький
шлюб: Анастасія Семенова Дочка Олізарович
титул: з 1522 до 1542, Річ Посполита, Королівський дворянин
шлюб: Магдалина Бранкович (Вишневецька)
смерть: близ. 1542
Батьки
 
== 3 ==
Костянтин Іванів син Вишневецький
народження: після 1516
шлюб: Анастасія Василівна Тишкевич
титул: Вишнівець, Князь вишневецький
титул: з 1570 до, Дворянин королівський
титул: з 1571 до 1574, Київ, Житомир, Воєвода київський, Староста житомирський
смерть: 1574
Андрій Вишневецький
титул: з 1555 до 1584, Вишнівець, Князь вишневецький
шлюб: Євфимія Юріївна Вербицька
титул: з 1568 до 1572, Волинь, Каштелян волинський
титул: з 1572 до 1576, Брацлав, Воєвода брацлавський
титул: з 1576 до 1584, Волинь, Воєвода волинський
народження: з 1580 до 1584, Луцьк, Любеч, Лоїв, Староста луцький, любецький, лоївський
смерть: 1584
Дмитрій Іванович Вишневецький
народження: близ. 8 листопада 1517
титул: з 1550 до 1563, Запорізька Січ, Гетьман Війська Запорізького
титул: близ. 1550, Черкаси і Канів, Староста черкаський і канівський
титул: з 1557 до 1559, Белевськ, Князь белевський
смерть: 1563, Царгород
титул: 1563, Молдова, Господар молдови
== 3 ==

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами