Іван Михайлович Сулима пом. 12 грудня 1635

З сайту Родовід

Запис:282653
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Сулими
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Іван Михайлович Сулима
Батьки

Михайло Сулима [Сулими]

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Сулима Іван
[1]

Події

народження дитини: Северин Іванович Сулима [Сулими]

народження дитини: Степан Іванович Сулима [Сулима]

народження дитини: Федір Іванович Сулима [Сулими] пом. 1691

12 грудня 1635 смерть:

Нотатки

Страчений у 1635 році за зруйнування Кодака.

Старовинний український рід Сулим, на думку деяких дослідників, почався ще у князівські часи, але відомим став з XVI століття. Декілька століть здобували Сулими славу для свого роду і великі статки. Були серед Сулим і купці, і козацькі полковники, і генеральні хорунжі, і титулярні радники, і колезькі асесори, і єпископи, і царські генерали, але, беззаперечно, найвідомішим серед них був і залишається козацький гетьман Іван Сулима, який у 1635 році зруйнував могутню польську фортецю Кодак. Сулими були дуже багатими, але від їх численних маєтків, сіл і хуторів до ХХІ століття дотягли лише три Сулимівки - два села та великий будинок у Києві. Будинок у Києві на Лютеранській, хоч і не знаходиться в належному стані, як для пам'ятки архітектури національного значення, але і особливих заходів для свого ремонту не потребує - все зроблять фірми, що орендують приміщення у ньому. А ось про церкву у Сулимівці Бориспільського району, яка збудована 1622-28 роках, цього не скажеш - вона ремонту потребує. Ще й якого. Головна пам'ятка архітектури Придніпров'я першої половини XVII століття, а разом з нею і парк, закладений на два століття пізніше, і садибний будинок, перебувають Старовинна церква в селі Сулимівка (1622-1629) довгий час слугувала родинною усипальнею для роду Сулим

зараз не в найкращому стані. Старовинна церква в селі Сулимівка (1622-1629) довгий час слугувала родинною усипальнею для роду Сулим


Іван Михайлович Сулима та його нащадки

Рік народження Івана Михайловича Сулими невідомий. Народився він на території сучасної Чернігівщини, в селі Рогощі Любецького староства. Перша згадка імені майбутнього гетьмана в історичних документах датується 1615 роком. Тоді він служив урядником в маєтностях польського гетьмана Станіслава Жолкєвського (це свідчить про шляхетське походження Сулими і, відповідно, його освіченість). Від гетьмана у подарунок Сулима отримав села Лебедин та Сулимівку. Але через деякий час Сулима пішов із служби у Жолкєвського й подався у козаки. На той час запорожці були дуже грізною силою, особливо у боротьбі проти татар і турків. Керував ними легендарний Сагайдачний, під орудою якого, ймовірно, і служив Іван Сулима. Історики припускають, що Сулима брав участь в численних походах Сагайдачного проти татар і турок. Зокрема це були відомі здобуття Кафи (сучасна Феодосія) - найбільшого работоргівельного центру на Чорному морі, Трапезонту, а також два напади на Царгород. Брав участь Сулима і у відомій битві під Хотином, коли у 1621 році польсько-козацьке військо зупинило 300-тисячну турецьку армію. В тому ж 1621 році Сулима керував загоном запорожців під час морського походу донських козаків проти турків. Іван Сулима у 20-30-х роках XVII століття був одним з найуспішніших керівників козацьких морських походів. За один з них він навіть отримав у нагороду відзнаку від Папи Римського Павла V Боргезе - золоту медаль (за деякими джерелами то був золотий портрет Папи). Під час цього походу козацьке військо захопило 300 турецьких бранців і подарувало їх Римському Папі. Навесні 1628 року гетьман Михайло Дорошенко повів запорізьке військо походом на підмогу скинутому кримському хану Мехмет-Гірею та його брату Шагін-Гірею проти турецького ставленика. Допомагаючи татарам, Дорошенко мав на меті послабити турецькі позиції в Криму та посилити міжусобну ворожнечу між татарськими кланами. Але під час цього походу Дорошенко загинув і на гетьмана обрали Грицька Чорного. Похід козаків не був узгоджений з польською владою, тому він міг спровокувати негативну реакцію короля, адже полякам зовсім непотрібно було нових конфліктів з Туреччиною. Але король Сигізмунд ІІ вирішив не втручатися: "Хто б не переміг - нам це буде вигідно". Крім того, Чорний вважався ставлеником польської влади, тому, бачачи таку реакцію поляків, він знову зібрав військо і у листопаді того ж 1628 року вирушив у Крим. Але козацьке військо біля Перекопу зазнало поразки. Запорожці списали поразку на невдале керування походом Грицька Чорного. Тому останнього, незважаючи на те, що він офіційний старший від поляків, було звергнуто. Новим гетьманом став Іван Михайлович Сулима. Сулима користувався великою повагою серед козацьких мас, але його не любила польська влада, яка підбурювала козаків на новий похід у Крим. Навесні 1629 року на Запоріжжі зібралася величезна кількість селян-втікачів. Ймовірно, саме через це поляки злякалися козацької сили, тому за будь-яку ціну прагнули спрямувати її на війну у Крим. А козаки, особливо новачки, й самі були не проти швидко збагатитися, грабуючи татарські поселення. Сулима був проти походу. Він розумів, що такі дії не принесуть відчутної вигоди, а лише послаблять козацьке військо. Але він був змушений виконувати рішення старшинської ради, яка вимагала походу. У травні 1629 року велике козацьке військо (деякі джерела вказують кількість 23 тисячі, але, на мою думку, ця цифра перебільшена) вирушила до Криму. Недосвідчена козацька маса не слухала порад гетьмана. Під Перекопом Сулиму усунули від гетьманства. За старших обрали Тараса і Черняту, безграмотне керівництво яких, а також зрада Шегін-Гірея призвели до поразки козацького війська у План фортеці Кодак (1635)

битві з татарськими феодалами та турецькими частинами. План фортеці Кодак (1635)

Сулима повернувся на Січ. Достеменно невідомо, яку він займав посаду серед козацької старшини в період з 1629 по 1635 роки. Але саме в цей час значно почастішали вдалі морські напади козаків на турецькі міста (було взято Кілію, Ізмаїл, Варну, Балчик). Багато дослідників сходяться на думці, що саме Сулима керував цими походами, хоча можна припустити, що деякими з них міг керувати легендарний Тарас Федорович (Трясило), який у 1629 році був проголошений гетьманом. В 1630 Трясило підняв велике повстання проти поляків і здобув відому перемогу під Переяславом (цю битву описано у творі Тараса Шевченка "Тарасова ніч"). Але після 1630 Трясило зійшов з історичної арени. У 1634 році Іван Сулима керував нападом козаків на турецьке місто Азов (похід цей відбувався сумісно з донськими козаками), а вже у 1635 стався славнозвісний напад на Кодак, який вартував Сулимі життя, але вкрив його ім'я безсмертною славою. Козацькі напади завдавали великої шкоди Туреччині, тому в 1635 році турецький султан відкрито пригрозив Польщі війною, якщо та не приборкає козаків. Польський сейм пішов назустріч вимогам султана і, щоб перекрити українським втікачам шлях на Січ, наказав збудувати фортецю вище дніпровських порогів. Фортецю збудували вище першого порогу - Кодацького. Будівельними роботами керував французький інженер Гійом Левасер де Боплан. Замок звели до літа 1635 року. Було викопано глибокі рови та насипано майже 20 метрові вали. На валах поставили дубову засіку з бійницями. Браму замку охороняли дві великі дубові башти. Зі сходу та півдня Кодак оточували дніпровські кручі, з півночі - глибокий байрак, а із західного боку, де рови були найглибшими, простягалась рівнинна степова ділянка. Після закінчення будівництва у замку поставили польську залогу з двохсот жовнірів. Залога стежила, щоб втікачі не могли потрапити на Запоріжжя для поповнення козацького війська, а також


Фортецю Кодак козаки захоплювали двічі. Перший раз це зробив Сулима, вдруге це зробили козаки Хмельницького під час Визвольної війни. З 1656 року Кодак належав запорізькому Кошу. В ньому стояла козацька берегова охорона. У XVIII столітті поряд з фортецею виросло село Кодак. Зараз це село зветься Старі Кодаки. Кодацького порогу вже давно немає. На місці фортеці викопали кар'єр (на нижньому фото). На фото зверху пам'ятний знак та старовинне козацьке кладовище за тим, щоб по Дніпру не гнали колод для будівництва човнів та припаси для козаків.


Фортецю Кодак козаки захоплювали двічі. Перший раз це зробив Сулима, вдруге це зробили козаки Хмельницького під час Визвольної війни. З 1656 року Кодак належав запорізькому Кошу. В ньому стояла козацька берегова охорона. У XVIII столітті поряд з фортецею виросло село Кодак. Зараз це село зветься Старі Кодаки. Кодацького порогу вже давно немає. На місці фортеці викопали кар'єр (на нижньому фото).

[ред.] Джерела

  1. В. Л. Модзалевский. "Малороссийский родословник". Том 4, стр.803 - http://histpol.pl.ua/ru/kontakty?id=12213#803

Від дідів до онуків

Батьки
Батьки
 
== 2 ==
Іван Михайлович Сулима
смерть: 12 грудня 1635
== 2 ==
Діти
Степан Іванович Сулима
заняття: 1659, сотник
Діти
Онуки
Марія Леонтіївна Полуботок (Сулима)
народження: 1664, Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина
шлюб: Іван Федорович Сулима , Переяслав, Переяславский полк, Малороссия, Русское царство
власність: 28 липня 1721, Переяслав, Переяславский полк, Гетманщина, Получила гетманский универсал на имения умершего мужа
заповіт: 13 січня 1728, Переяслав, Переяславский полк, Гетманщина, Составила духовное завещание
смерть: 8 жовтня 1729, Переяслав, Переяславский полк, Гетманщина, Погребена 16 октября 1729
Іван Федорович Сулима
народження: Речь Посполита
шлюб: Марія Леонтіївна Полуботок (Сулима) , Переяслав, Переяславский полк, Малороссия, Русское царство
смерть: березня 1721
Дмитро Максимович Максимович
шлюб: Тетяна Федорівна Сулима
військове звання: 1682, Ніжинський полк, полковий писар
військове звання: 1690, Ніжинський полк, полковий суддя
військове звання: з 1703 до 1708, генеральний бунчужний Війська Запорізького
військове звання: з 1708 до 1709, генеральний осавул Війська Запорізького
помешкання: 1712, Архангельськ, засланий, згідно царського укзу, на вічне життя
смерть: 1732, Архангельськ, Російська імперія
Онуки

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами