УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

З сайту Родовід

Рід	Олізари-Волчковичі
Стать	чоловік
Повне ім’я від народження	Роман Олізар Волчкевич
Зміни прізвища	Волчкович

Події

народження дитини: ♂ Василь Іван Олізарів син Олізар [Олізари]

шлюб: ♀ Євдокія Богданівна Богдана Немирівна Загоровська [Загоровські]

Нотатки

Родовід Олізарів-Волчковичів уже був предметом досліджень. Перша спроба його реконструкції належить Каспру Нєсєцькому. В своєму гербівнику «Korona polska» (Львів, 1728–1743 рр.)2 він намагався вивести Олізарів із роду сербських князів. Місцеве коріння Олізарів-Волчковичів К. Нєсєцький вважав спільним з Кмітами і Вороновичами. Пращуром Олізарів він вважав одного із синів Олександра Вороновича на ім’я Єлеа зар, «z ruskiego akcentu Olizarem nazwany»3. За його словами того Олізара через втрачене у битвах око звали сліпим Волчком. Від цього прізвиська мав би походити придомок усього роду – Волчкович чи Волчкевич. В родоводі Олізарів-Волчковичів, укладеному Нєсєцьким, знаходимо відомості про кількох Олізарів XIV–XV ст., відомості про яких автор вважав за потрібне додати до своєї праці. Належність цих осіб до роду Олізарів-Волчковичів є сумнівною чи й неможливою. Власне родовід Олізарів Каспр Нєсєцький розпочав з Олізара, який мав сина Івана – посла на Люблін ський сейм 1569 р., та закінчив членами роду, діяльність яких припала на кінець XVII – початок XVIII ст.4

Станіслав-Казімєж Коссаковський спромігся підійти критично до напрацювань свого попередника щодо родоводу Олізарів-Волчковичів. У другому томі свого видання «Monografie historyczno-genealogiczne nektуrych rodzin polskich» (1860 р.) він розцінив генеалогічні побудови початків цього роду в працях К. Нєсєцького та Е.-А. Куропатніцького як безпідставні (в праці останнього є згадка про походження Олізарів від кня зів Захомильських та Ільговецьких5 ). Пращуром Олізарів-Волчковичів С.-К. Коссаковський вважав посла на Люблінський сейм 1569 р. Івана Олізара, сина київського зем’янина Олізара Волчкевича і Богдани Немирівни. Разом з тим він подав також дані про Романа Олізара-Волчкевича, який жив у XV ст. У них відомостях автор покликається на тестамент Романа Олі зара-Волчкевича від 18 березня 1458 р. Родовід Олізарів С.-К. Коссаковський доводить до середини ХІХ ст.6

Казімєж Пуласький на початку ХХ ст. підготував родовід Олізарів гер ба Хоругви, який мав вийти в чергових томах його видання «Kronika polskich rodуw szlacheckich Podola, Woіynia i Ukrainy». Однак на заваді про довженню цього проекту (перший том вийшов 1911 р. у Бродах) стала Перша світова війна. На відміну від інших подібних видавничих проек тів, доробок К. Пуласького пережив обидві світові війни і був опублікований у 2004 р.8 Тут подано відомості про родовід Олізарів-Волчковичів, що охоплюють середину XVI – початок ХХ ст. Пращуром роду він вважав королівського намісника Чорнобильського замку Олізара Волчкевича, який згадується в 1541 р.9

Наступне опрацювання родоводу Олізарів-Волчковичів з’явилося у 1915 р. в багатотомному гербівнику «Rodzina», підготовленому графом Северином Уруським при співучасті Адама-Амількара Косінського та Олександра Влодарського10. Цей родовід ними розпочато з розгляду ймовірного споріднення Олізарів з Кмітами, Вороновичами, Биковськими та іншими, запропонованого ще К. Нєсєцьким. Аргументом на користь тако го спільного походження наведено належність цих родів до одного гербового роду, натомість констатовано брак джерел, які б дали змогу довести цю гіпотезу. Далі розглянуто наявні відомості XV–XVI ст. про родини Олізара Шиловича та Олізара Волчкевича. Від останнього автор розпочав власне поколінний опис родоводу Олізарів-Волчковичів доведений до кінця ХІХ – початку ХХ ст.11

...

Ja Roman Olizar Wołczkiewicz Hospodar Zieml Kiiwskich buduczy zdorowy na Tili moiem y umysli, a baczaczy szczo zdey każdomu czełowiku nałeżyt dbaty tak na marnośt swita a treba uważaty na wieczność neskonczennu, tak sobi wziawszy rozmysł najlipszy dla pamenty Dytiam moim i ich nastupnykam onych takowy czyniu poradok ostatnij woli moiej a napered tyło moie hryszne aby łeżało w wołczkowi, z poradkom horoszym, około duszy moiej hrysznej aby Pani Ewdotia Zahorowska Doczka Pana Bohdana Zahorowskoho a żona moja y z synom moim Wasyliom Olizarom Wołczkiewiczom dydyczom wsech seł i mistoczok po mni pozostaiuczych tak w zemli podolskoy nepodałeko reki Dnistra łeżaczych iakoż i w Zemlach Kiiewskich nad rekoiu teteroju zdey y w zemli owruckoy y w zemli Bracławskoy y w Powiti Łuckom nad rekoiu styrom łeżaczych, z każdaho seła i mistoczka po piat kop hroszy zebrawszy, poradok horoszy zdiławszy, na pohoron tiła moho y pomoszcz duszy moiey hryszney na cerkwi rozdati wsi zabranyi hroszy a tiło moe szczob u truni łeżaіo dubowoiy, a iż ia uczyniwszy podarok duszy moiey hrysznoy u tiłu hrysznomu, zaczynaiu y koło seł moich i Mistoczok, takowy czynyty poradok — Żona moia Pani Eudotya Zahorowska doczka Pana Bohdana Zahorowskoho użey zostaietsia w letach, szestid[zas]istom19 roku i lity od swoho narożdenija, po kotoroy ja miłosty i w swoiey starosti doswiadczywsia wełykoho priiatelstwa i lubosti ku mni i synowy naszemu Iwanu Olizaru Wołczkiewiczu jedynakowy naszomu spłożennomu z toieiu ż Paniu żenoiu moieiu Zahorowskoiu Ewdotyiu, zdey ia prykazuiu tomu ż Iwanu Olizaru Wołczkiewczu synowy moiomu aby żenu moiu i mater swoieju do żywota poki żywa bude chorosze i obradno zachowaw z welikoiu czasty prykładom y wełyczaniem na moiem miści iakoby mene samoho rudnoho otcia. Seła moi i misteczka w Zemlach Kijewskich, misto korostysow z misteczkami y z sełmy moimi prynałeżuczymy do mist i seł y Wołczуw misto y z misteczkami i z sełmy w zemli owruckoy odkazuiu tomu ż synowi momu lubomu Wasiłuiy Olizaru Wołczkiewiczu na tey storoni reki Dnipra, a na tamtoy storoni Dnipra, mista Woronyży iz sełmi kotoryi spały na mene po Panach Puciatach i Panach Kniaziach Boiarach, na to sut papiry w skryni okowanoj w skarbci zamurowanym we dwory moim w Kiiewi miści w Zemli podulskoy nepodałeko Dnepra tamtyi seła kosarynci, kuzmeńce, wolodyowci szepni malyi i weіykii peremuszańci otkazuiu po żytiom żeni moiej Pani Eudotyi a po iey żywoti tomu ż Wasilu Olizaru Wołczkiewiczu synowi moiemu, w bracławskoy zemli nedałeko reki Boha misteczka dwi uroczyszcza i seła uroczyszcza misteczko Surżyna i ostapowci a Seła desiat uroczyszcz, i na tiy uroczyszcza papiry w toy że skryni we dwori w kiiewi za kluczom Pana Sulimy pokrewnaho moieho y tyi misteczka i seła, uroczyszcza Synowi moiemu Wasilu otkazuiu w powiti Łuckom na horyni rekoiu-miwszy ja rozdił z bratom moim rudnym Panom olizarom Wołczkiewiczom kotory otciu na misteczku szyłowiczach w kniażestwi Litowskom kotoromu sia dostały dwi seła w Powity Łuckom z podiłku naszoho, odne seło Knehyn nad Styrom pod Łuckom, a druhe seło Sernyki nad stawom o hranyciu z panom Babyńskim pokrewnom naszym, toy Pan brat moy pyszet sie i prozywaiet czasu teperesznoho Szyłowiczom od Seła Szyłowiczy a zdey i toj Pan brat moy rodny Pan Olizar Szyłowicz dity ne maie w litach swoich bezżennych i daw mini starszomu bratu zaruku szczom joho z newuli razy dwa wykupowawcu22 iż i tyi dwi seła Serniki u Knehyn iako bezditny i neżenaty maiet ustupyty wicznostiu Synowi moiemu Wasylu Olizaru Wołczkiewiczu to ż y mni z prawa pryrożennaho nałeżyt a ia i tey dwi seła serniki y knehin Wasilu Olizaru Wołczkiewiczu Synowi momu lubomu otkazuiu wiecznostiu, a moy syn Wasyl pamiaty maiet y daty powinny iest na manastyr Łucki w missi do swiatoy pokrowy daty za duszu brata moieho Pana Olizara Szylowicza osiumdesiat kup hroszy na sіużby Boży - a Sam powynen Joho słuchaty dokol zywe Pan Brat moy Pan Oliżar Szyłowicz iak mene samoho y daty powynen syn moy Wasili choroszuiu iemu czaśt sprateh moy serebra zołota, szabli oruże zbroynoie na ciłu Korohow kozackoju dwisty koney mołodczańskich toy porodoh uwes iest u Skarbci Wełykim za kluczom moioho ż wirnoho Pana Samuiła Sułymy, Obory bydła, korowy, owci, korow po wsich sełach doynych szesćsot i dwadciat, a owce czetyry tysiaczy, tyi odkazuiu żeni moiey Pani Eudotyi, a że ż perepomenuwem y o sznurach perłowych uryanskich kotorych wełykich jest kwart Kiiowskich osium hołych ne na sznurkach a małych kwart czotyrynadciat tii daruiu Pani xieżny Rużynskoy, odkazuiu iakoż moiey pokrowney po lubosty moiey, kotorey perły uryanski zaraz z ruk moich oddam szczo mene dohladała w chorobi moiey a iż ja uczynyw taki podarok pokorne proszu komu chby wynowat z czeladi zostaw zapłatyty syn moy Wasil Pannu Choroszoiu domu dobroho Tyszkiewiczownu z lotuyska23 Pana Tyszkiewicza pobratyma moho luboho, toż i ja za priatelskuiu ruku oddaiu i odkazuiu moiey esły Buch daść dożdaty moiey dwi sztuki srebra wahy kiiowskuj funtów dwisty - sztuki dwi Rubinowyi Kosztuiaczyi mene piatsot kup hroszy dobrych monity kiiowskuj, koni osmero srokatych hnidawych, wóz nazwane Rołcze, złote hławom okryiete na konec moho poradku uwes myr w zemli Kiiowskiey, perepraszaiu i żenu moieiu i syna Wasila błhosławlu, aby hospod Boh daw Jemu błohosłowinstwo z swey nebesnoy y z tłustosci Zemli swoiej Hospodney - za prijatelstwo uprosi[...]24 do podpisu moho ostatniaho poradku P. kniazia Jehorhya Rużynskoho Pana Tyszkiewicza Hospodarczuka Zeml Kiiowskich, P. Puciatu pokrownoho moho P. andryia Hohola P. Jehorhya Nemerycza pokrewnoho moho i P. Czaplica Dymitrya - Pisan w Kiiewu lita Bożaho narodzenia 1450. dnia marcia 18. Roman Olizar Wołczkiewicz Hospodar Zeml Kiiowskich.

Від дідів до онуків