УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!!

Рід:Олізари-Волчковичі

З сайту Родовід

Показати записи тільки з цієї локалізації

Олізари-Волчковичі належали до найдавніших аристократичних родів Радомишльського повіту Київської губернії. Їхнє коріння сягає ще часів Київського удільного князівства. Вони єдині з-поміж місцевої аристократії спромоглися на початку ХІХ ст. довести своє походження за чотириста років. Слід також додати, що наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. Олізари-Волчковичі належали до трійки найбагатших родів Радомишль ського повіту1.

Через таке особливе становище у середовищі місцевої аристократії дуже важливим є дослідження родоводу Олізарів-Волчковичів, який може слугувати прикладом та свідченням існування на теренах Радомишльсько го повіту не лише автохтонної дрібної шляхти, а й автохтонної магнатерії. Актуальним також є дослідження шляхів набуття Олізарами-Волчковича ми графського титулу, який був промовистою ознакою тогочасної аристократії.

Родовід Олізарів-Волчковичів уже був предметом досліджень. Перша спроба його реконструкції належить Каспру Нєсєцькому. В своєму гербівнику «Korona polska» (Львів, 1728–1743 рр.)2 він намагався вивести Олізарів із роду сербських князів. Місцеве коріння Олізарів-Волчковичів К. Нєсєцький вважав спільним з Кмітами і Вороновичами. Пращуром Олізарів він вважав одного із синів Олександра Вороновича на ім’я Єлеа зар, «z ruskiego akcentu Olizarem nazwany»3. За його словами того Олізара через втрачене у битвах око звали сліпим Волчком. Від цього прізвиська мав би походити придомок усього роду – Волчкович чи Волчкевич. В родоводі Олізарів-Волчковичів, укладеному Нєсєцьким, знаходимо відомості про кількох Олізарів XIV–XV ст., відомості про яких автор вважав за потрібне додати до своєї праці. Належність цих осіб до роду Олізарів-Волчковичів є сумнівною чи й неможливою. Власне родовід Олізарів Каспр Нєсєцький розпочав з Олізара, який мав сина Івана – посла на Люблін ський сейм 1569 р., та закінчив членами роду, діяльність яких припала на кінець XVII – початок XVIII ст.