Самійло Іванович Самусь нар. близ. 1640 пом. 1713

З сайту Родовід

Події

близ. 1640 народження:

народження дитини: ♂ Степан Самійлович Самусь [Самусі] пом. до 1704

народження дитини: ♀ Агафія Самійлівна Самусь (Булюбаш) [Самусі]

1713 смерть:

Нотатки

Самусь (Самійло Іванович, [бл.1640— бл. 1713)— військовий діяч, колонізатор кінця XVII p. — початку XVIII ст., полковник Вінницький та Богуславський (1688—1713), наказний гетьман (1692—1704), керівник "Другої Хмельниччини"(1702 — 1704). Соратник полковників Семена Палія, Захара Іскри і Андрія Абазина.

Родом з Переяславщини. Він був справжній велетень, з широким мужнім обличчям, високого росту, чорнявий, з карими очима. Детальних відомостей про його дитинство і юність не збереглося.

Народився на Переяславщині десь у середині 50-х років XVII ст., адже ще у 1703 р. тут проживали його рідні, в тому числі і рідний брат . Хоча може бути, що він походив з Вінниччини, зважаючи на те, що протягом певного часу Самусь очолював славнозвісний Вінницький (Кальницький) полк як адміністративну і військову одиницю. Очевидно в 70-х — першій половині 80-х років Самійло, син Івана, перебував на Запорозькій Січі, де й отримав прізвисько «Самусь». Допускаємо, що на Правобережну Україну запорожець Самусь прийшов влітку 1684 р. разом з С.Палієм (коли той, після участі у віденських подіях, повернувся на Правобережжя, поповнивши свої загони досвідченими запорожцями), та, очевидно, відгукнувшись на його запрошення.

Масовий перехід козацтва на обезлюднений в результаті багатолітніх війн «правий берег» Дніпра був спричинений закличними універсалами польського короля Яна ІІІ Собеського, який гуртував козаків навколо ідеї боротьби з Османською імперією та Кримським ханством. У лютому 1685 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну конституцію-постанову про повернення українському козацтву «їхніх прадавніх вольностей, свобод і привілеїв» та дозвіл осаджувати спустошені землі Правобережжя . Одним з таких листів і скористався Самусь, який відважився відродити з попелу Вінницький (Кальницький) полк колись правобережної частини колись єдиного Українського гетьманату. Через три роки, у 1688 р., волинська шляхта вже відзначала на своєму сеймику, що «… козаків незносна лічба в Київськім і Брацлавськім воєводствах». А в 1692 р. польські урядовці бідкалися, що самусевий полк «густо заселений», а отже, там можуть вдатися до «свавільств» .

Цілеспрямовані зусилля Самуся призвели до того, що у 1689 р. козацький полк під його керівництвом (припускаємо, що спочатку він очолював Вінницький, а вже потім Богуславський полк) нараховував близько тисячі чоловік, з яких 164 козаки входило до реєстру українського війська, яке підпорядковувалося Речі Посполитій . Старшина полку складалася з осавула, писаря, хорунжого та обозного, а також трьох сотників (отже полк поділявся на три сотні), сотенних осавулів і хорунжих. У жовтні того ж року 93 козаки на чолі з Самусем брали участь в одному з багаточисельних військових походів польської армії на чолі з коронним гетьманом С.Яблоновським.

• http://www.ukrainians-world.org.ua/ukr/peoples/1e0a239180397c7a/

Від дідів до онуків