Костянтин Дмитрович Солонина пом. 1696

З сайту Родовід

Події

народження дитини: ♂ Андрій Костянтинович Солонина [Солонини] пом. після 1694

народження дитини: ♂ Агафія (Марія) Костянтинівна Солонина (Забіла) [Солонини]

військове звання: військовий товариш Київського полку

шлюб: ♀ Жона Костянтина ? (Солонина) [?]

з 1669 до 1678 військове звання: полковник Київський

липня 1670 військове звання: наказний генеральний осавул Війська Запорозького

з 1687 до 1688 військове звання: полковник Київський

1696 смерть:

Нотатки

Посол гетьмана Дем'яна Многогрішного до Москви й на з'їзд московсько-польських послів у Мигновичах 1671 і Івана Самойловича до Москви (1676). Член української делегації на чолі з гетьманом Іваном Мазепою до Москви 1689. За участь у старшинській опозиції проти Мазепи був позбавлений уряду (1689) і відтоді політичної ролі не грав. Від його небожа Сергія Солонини (близько 1660 — близько 1737) пішов рід Солонина, сотників остерських (1709—1776).

"В Батурине при гетмане жил в это время голова московских стрельцов Григорий Неелов, он порассказал Танееву много новостей: ездил нежинский протопоп в Новгородок-Северский к архиепископу Лазарю Барановичу, заехал по дороге в Батурин, был у гетмана, и тот начал ему говорить: я узнал, что государь указал быть на мое место гетманом киевскому полковнику Константину Солонине, а меня отставить. Протопоп отвечал ему, чтобы он не верил таким словам, государь его жалует и никогда не переменит. Гетман осерчал и хотел своими руками отсечь протопопу голову саблею у себя в светлице и бранил его всячески, кричал: ты заодно с москалями мною торгуешь! Протопоп перепугался, не стал при гетмане сходиться с Нееловым и ему подходить к себе не велел. виделся с ним тайно у церкви и велел беречься, чтобы какого лиха от тех слов не сделалось в Украйне»."

"Потом боярин говорил: «Высланы были вами в Москву полковник Константин Солонина для прислушивания к переговорам между боярами и уполномоченными королевскими послами, где будет речь идти об украинских делах; польские послы не согласились допустить ваших посланцев к переговорам; но все, что в ответе о ваших делах было говорено, все полковнику Солонине читали: так вперед вам своих посланцев на посольские съезды посылать не для чего, одни только убытки и посольским делам затруднения; а как скоро на посольских съездах о ваших делах какой вспомни будет или договоры, то великий государь велит вас уведомлять письмами». "

"Когда в Москве получена была грамота Симеона Адамовича, то поскакал в Батурин Малороссийского приказа переводчик Григорий Колчицкий с царскою грамотою к гетману. Государь писал: «Нашего указа не бывало, чтобы Солонине быть гетманом; мы никогда не назначим гетмана без челобитья всего Войска Запорожского и без рады войсковой даже и по смерти твоей, Солонина удержан в Москве для переговоров с польскими послами». Выслушав грамоту, гетман сказал: «В грамоте написано: государю ведомо учинилось, что я пребываю в великом сомнении насчет Солонины; а от кого ведомо учинилось — в грамоте не сказано?» «Великому государю и мне это неизвестно, — отвечал посланный. — Если слух пошел от малороссиян, уйми их по своим правам; если от московских ратных людей, отпиши об них к в. государю». «О назначении Солонины, — сказал гетман, — слышал мой слуга в Киеве. Тот же слуга сказывал мне, что жена Солонины разослала по Киевскому полку листы, приказывая, чтоб готовили станцию к приезду мужа ее. Я велел ей быть в Батурин для допросу»."

• http://militera.lib.ru/common/solovyev1/12_02.html

Грамоту отримали лише три сотники — конотопський Федір Кандиба, глухівський Василь Яловицький і Самійло Мокрієвич, 13 військових товаришів: з Київського полку Трохим Підтереб, Костянтин Солонина, Яків Солонина (на с. Заворичі і Мокриці), Гадяцького — Степан Гречаний; Миргородського — Данило Лісницький; Ніжинського — Іван Забіла, Захар Шийкевич (на с. Шабалинівку з млинами); Чернігівського — Андрій Дорошенко та Іван Лисенко; Лубенському — Максим Ілляшенко; Прилуцького — Іван Мирович та Іван Сулима, а також охотницькі полковники — Григорій Пашковський (на с. Ромашки і млин), Юхим Андріїв (на с. Порохню), Кожуховський (на с. Загорівку), Степан Яворський (на с. Юдино з млином). Разом з цією старшиною 21 вересня отримав грамоту київський полковник Григорій Вольський і лише 22 вересня — останнім — переяславський полковник Полуботок. У поїздці 1689 р. до Москви Мазепу супроводжували 26 значних військових товаришів. За полками вони розподілялися так: 7 — Ніжинський полк: Яків Жураковський, Іван Забіла, Василь Забіла, Семен Савич, Юрій Кожуховський, Костянтин Ширкевич, Федір Григорович, 4 — Переяславський полк: Дмитрашка Райча, Павло Полуботок, Іван Мирович, Іван Сулима, 4 — Лубенський полк: Григорій Гамалія, Михайло Гамалія, Дмитро Зеленський, Василь Свічка, 3 Чернігівський — Андрій Дорошенко, Іван Лисенко, Кіндрат Тараненко, 2 — Київський полк: Костянтин Солонина, Трохим Підтереб, 2 — Полтавський полк: Павло Герцик, Іван Іваненко, 1 — Прилуцький полк: Дмитро Горленко, 1 — Миргородський полк: Данило Лісницький, 1 — Гадяцький полк: Степан Гречаний. Такий розподіл засвідчував нову розкладку сил, коли першочергове значення для старшини стали відігравати три полки — Ніжинський, Переяславський, Лубенський.

• http://histua.com/ru/kozacka-elita-getmanshini/kozacka-starshina-v-umovax-suspilno-politichnoi-stabilizacii-getmanshini-1676

У 1682 р. Григорiй Карпович Коровка–Вольський був переведений до Київського полку на місце Костянтина Солонини з Стародуба і його резиденцією став Остер.

• http://histua.com/kozacka-elita-getmanshini/kozacka-starshina-v-umovax-suspilno-politichnoi-stabilizacii-getmanshini-1676

[ред.] Джерела

1. ↑ wikipedia:ru:Киевский_полк -
2. ↑ https://www.geni.com/people/Константин-Дмитриевич-Солонина/6000000020721383633 -

Від дідів до онуків