| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Василь Петрович Чаленко нар. 11 квітня 1882
З сайту Родовід
| Рід | Чаленки |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Василь Петрович Чаленко |
| Батьки
♂ Петро Васильович Чаленко [Чаленки] ♀ Христина Миронівна Дем'яненко (Чаленко, Наталенко) [Дем'яненки] нар. 1854 | |
Події
11 квітня 1882 народження: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: ♀ Євдокія Іванівна ? (Чаленко) [?]
12 квітня 1882 хрещення: Капустинська церква Архістратига Михаїла, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
1901 народження дитини: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♂ Григорій Васильович Чаленко [Чаленки] нар. 1901 пом. 1919
18 липня 1902 народження дитини: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♂ Микола Васильович Чаленко [Чаленки] нар. 18 липня 1902 пом. 7 листопада 1921
16 жовтня 1904 народження дитини: Капустинці, Капустинська волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♂ Володимир Васильович Чаленко [Чаленки] нар. 16 жовтня 1904
18 червня 1907 народження дитини: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♀ Марія Василівна Чаленко (Кулінська) [Чаленки] нар. 18 червня 1907
22 травня 1911 народження дитини: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія, ♀ Віра Василівна Чаленко (Любарець) [Чаленки] нар. 22 травня 1911
Нотатки
|
 |
 |
Зі старого православного роду трудових козаків-християн Київської Русі-України. Приписний козак села Капустинець Полтавської губернії Російської імперії, бідняк, наймитував.
Восприємники під час хрещення приписний козак села Капустинець Михайло Григорієв Ганжа і Олена Миронова Демьяненкова, дівчина.
За спогадами родичів був пєвчим у церковному хорі.
Разом з своїм сином Миколою приймав участь у роботі просвітянського гуртка художньої самодіяльності села Капустинці. Збереглася світлина з зображенням членів гуртка, в т.ч. Василя Петровича і його сина Миколи, датована травнем 1917 року - Василь Петрович стоїть у верхньому ряду, крайній зправа:
|
Спогади І.Г.Козуба "Доба і доля"
Іван Гнатович Козуб у своїх спогадах "Доба і доля" пише:
"Згадували, як Василя Петровича Чаленка спіймали на гарячому, коли той крав гарбузи у сусіда на грядці, а він, удаючи дурника, волав до Бога, лементуючи розпачливо, аж заходився: "Боже ж мій! Людоньки добрі! Що це зі мною діється! Як це я втрапив на чужі грядки?!""
"Героєм місцевих бувальщин був Василь Петрович Чаленко, який, не знаючи навіть абетки, пам'ятаючи сторінку на вигляд, "читав" у церкві Апостола. А коли якийсь жартівник переклав заставку в книзі - вся служба Божа пішла шкереберть. Ото був переполох! Миршавий дячок Андрій так розгубився, що своїм козлячим голоском у розпачі бенастанно белькотів: "Госмилуй, госмилуй, госмилуй!.." А піп Білінський зачувши недобре, тільки й спромігся, що підкашлювати з вівтаря: "Гик! Гик! Гик!""
"Пам'ятаю, як десь у 1904-1905 роках, розучуючи різдвяні кондаки, я спробував з'ясувати значення незрозумілих мені слів, але серед присутніх "знавців" релігійних догм так і не знайшлося хоча б одного, хто б переклав їх нашою мовою. Слова "учахуся" чи "наш возсіян" як і самі слова "тропар", "кондак" і безліч інших, всі заучували суто механічно й виспівували, дбаючи лишень, аби мелодія була урочистою і стрункою. Та й письмо Часослова, чи навіть Євангелії, або Апостола, що їх щонеділі читали в церкві Андрій Вересоцький та Василь Чаленко, сприймалися радше як певний церковний ритуал, і чим незрозумілішим було читане, тим ревніше всі вірні, особливо жінки, хрестилися і били поклони"
"У волості збиралися переважно вдень і тільки місцеві розумники та грамотії. Сміливці, які не лізли за словом до кишені, могли змагатися навіть на політичні теми. Завсідниками там були Семен Данилович Добровольський та його син Борис, Трохим Прокопович Павленко, Василь Петрович Чаленко, Василь Олістратович Андрусенко, Федір Оврамович Павловський, Іван Кулінський та інші."
"Далі забрав слово Федір Павловський. Він, посилаючись на Універсал Центральної ради про передачу землі без викупу трудовому селянству та на заклики більшовиків про негайний розподіл землі між безземельними та малоземельними селянами, запропонував не відкладати і починати ділити поміщицькі, церковні та куркульські землі. Його виступ помітно розворушив присутніх. Люди почали перемовлятися, залунали схвальні вигуки. Коли це раптом Володимир Ганжа, на якого ми, як на моряка, покладалися найбільше, несподівано заявив, що він не підтримує таких дій і відмежовується від рішень цих зборів. Сказавши це, рішуче пішов до дверей. За ним мовчки вийшли Андрій Гринь, Іван Москаленко, Іван Козяренко та інші. "Ну і йдіть до своїх Полтавських, цілуйтеся з ними", - кинув їм услід Василь Чаленко. Почувся сміх, а хтось додав:"Зачиніть за боягузами й лакузами двері!". Збори тривали. Павловський, зачитавши розпорядження Тимчасового уряду про організацію земельних комітетів, запропонував зорганізувати такий комітет і в Капустинцях."
"Швидко набрали й секцію культпросвітян. Заснували сільський драмгурток. Де й узялися актори: Василь Чаленко та його син Микола, Хома Луць, Василь Точковий, Федір Андрусенко та інші. Першою виставою була "По ревізії" за п'єсою М. Кропивницького."
"Проте сільська голота, зачувши гасла, що їх принесла революція, а надто "Бий поміщика!", кинулася палити й розграбовувати поміщицькі маєтки. Незабаром влада видала наказ, яким передбачалося покарання за такі самочинні дії і навіть створення спецкомітетів. Ці комітети мали повертати награбоване і створювати сільськогосподарські комуни. Та хіба можна було розібратися в тому хаосі? Повернути вдалося лише якусь дещицю. У деяких селах було вирішено увесь дріб'язок із маєтків продати селянам, але через злиденність бідноти, її неспроможність щось купити, більша частина майна знову ж таки потрапила до рук заможніших селян. Ось тоді у колишньому маєтку князя Голіцина і було створено созівську комісію, якою керував Василь Чаленко. Вона брала на облік залишки поміщицького майна і наділяла ним селян. Під проводом того ж таки Чаленка комісія утворила з мешканців волості комуну. Оскільки ця комуна нічого не продукувала, а все, що можна було, вже поділили або розтягли, вона швидко розпалася. Там же деякий час функціонував садок для підгодівлі бідняцьких дітей. Зрештою, весь той маєток було розграбовано дощенту. Майно розтягли, а багатющу бібліотеку затоптали в грязюку"
Замітка в газеті "Останній бій Миколи Чаленка"
"Відгреміли останні постріли громадянської війни. Молода Країна Рад приступила до мирної праці, піднімала з руїн і розрухи народне господарство. Але в віддалених селах, на глухих лісових стежках ще довго тривала так звана "мала війна" з куркульськими бандами. В 1920-1921 роках одним з організаторів боротьби з бандитами був комсомолець Микола Чаленко.
Народився у 1902 році в селі Капустинцях Яготинського району. Батько Миколи, Василь Петрович був безземельним селянином, одвічним наймитом. Мати, Явдоха Іванівна, кожну зиму пряла і ткала для багатіїв, а влітку прилучалася до великого гурту заробітчан-біженців. Виростаючи в злиднях і нестачах Микола і його старший брат Григорій рано пізнали наймитську працю, смак чужого хліба, виростали міцними плечистими.
Після революції здавалось доля посміхнулась нарешті бідняцькому роду Чаленків. Одержали від Радянської влади землю. Але прийшли каральні загони петлюрівців потім гайдамаків, денікінців і геть розвіяли наймитські мрії. Тоді Григорій і 17-річний Микола взяли до рук зброю і подалися в партизанський загін. В боях брати не лише швидко опанували азбуку класової боротьби, але й опанували політграмоту, загартувалися ідейно.
Гарні червоні бійці вийшли з Чаленків - сміливі, відважні. На жаль, старший Григорій не дожив до такого близького дня перемоги, в одному з боїв впав від денікінської кулі.
Микола думав повернутися в Капустинці, виконати братів заповіт - орати рідне поле і ростити хліб. Але партія покликала комсомольця знову на передній край боротьби - в 1920 його призначили начальником міліції в селищі Березань. Тоді в навколишніх селах палахкотіло два бандитських вогнища: в семенівських лісах лютував Лашун, в корніївських лісах - скаженів якийсь Сагайдачний. Обидва не раз робили нальоти і на Березань.
Вісімнадцятирічний начальник міліції майже не злазив з коня. Разом з бійцями загону ЧОН ганявся по лісах за бандитами, влаштовував засідки, допомагав організовувати перші комнезами і ТСОЗи, агітував за комуни.
Люто ненавиділи його бандити, нахвалялися помститися. 7 листопада 1921 року в приміщенні школи зібралися члени нечисленного тоді комітету незаможних селян, щоб відзначити четверту річницю Великого Жовтня. Виступали голова комнезаму Олександр Семенович Загайний, начальник міліції Микола Васильович Чаленко. І раптом запізніла сторожа крикнула: "Банда!".
Свій останній бій проти майже сотні бандитів дев'ятнадцятирічний Микола Чаленко прийняв на центральній площі селища, на очах у людей. Вмирав як і личить комсомольцеві мужньо й безстрашно.
Незагоєною раною в серцях батьків Василя Петровича і Євдокії Іванівни залишилась смерть синів - Григорія і Миколи. Обидва загинули за революцію, за світлу бідняцьку долю.
Пізніше батько В.П. Чаленко продовжив справу синів, був фундатором і головою першої в селі артілі "Нове життя".
Життя і героїчна смерть першого начальника міліції Березані, який у 19 років віддав за Радянську владу найдорожче - життя, заслуговує на увагу і добру пам'ять.
Проходять роки, ідуть з життя очевидці героїчних подій, перші хоробрі в боротьбі за владу Рад, але пам'ять про них має жити вічно".
Г.Рих директор Березанського історико-краєзнавчого музею на громадських засадах.
Від дідів до онуків
хрещення: 17 червня 1812, церква Архістратига Михаїла, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: ♀ Олександра Степанівна ? (Чаленко)
шлюб: ♂ Микола Опанасійович Довгий
хрещення: 9 лютого 1867, церква Архистратига Михаїла, Капустинці, Капустинська волость, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: ♀ Тетяна Яківна Штока
шлюб: ♂ Григорій Леонтійович Іллєнко
смерть: 1908, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
хрещення: 1846, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: ♀ Христина Миронівна Дем'яненко (Чаленко, Наталенко) , Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
смерть: Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
національність: Село Капустинцы, Уезд Пирятинский, Губерния Полтавская, Государство Украинское, Казак
національність: Село Капустинцы, Уезд Пирятинский, Губерния Полтавская, Государство Украинское, Украинец
шлюб: ♀ Єлизавета Ігнатіївна Кузуб (Чаленко)
смерть: 1937, Капустинці, Ковалівський район, Полтавська область, УРСР, СРСР
хрещення: 27 грудня 1878, церква Архістратига Михаїла, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: ♂ Потапій Онищенко
шлюб: ♂ Йосип Карпенко
хрещення: 28 листопада 1884, церква Архістратига Михаїла, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
шлюб: ♂ Василь Петрович Чаленко
шлюб: ♀ Марія Василівна Чаленко (Кулінська)
