| УВАГА! ПРОЧИТАЙТЕ ЦЕ ЗВЕРНЕННЯ!! |
Яків Кіндратович Яцько Кобизенко Лизогуб нар. близ. 1627 пом. 1698
З сайту Родовід
| Рід | Лизогуби |
| Стать | чоловік |
| Повне ім’я від народження | Яків Кіндратович Яцько Кобизенко Лизогуб |
| Батьки
♂ Кіндрат Іванович Кобиза Лизогуб [Лизогуби] нар. близ. 1605 пом. до 1649 ♀ Евфимия ? (Лизогуб) [?] нар. близ. 1606 | |
| Reference numbers | wikidata::Q4261442 |
Події
близ. 1627 народження: Гельмязов, Переяславский полк, Речь Посполитая, (укр. Яцько Кобызенко)
близ. 1652 шлюб: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, ♀ Агафья Баран (Лизогуб) [Баран] нар. близ. 1633
близ. 1653 народження дитини: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, ♂ Юхим Якович Лизогуб [Лизогуби] нар. близ. 1653 пом. 1704
1666 військове звання: Канев, Каневский полк, Гетманщина, полковник Каневского полка Запорожского войска Гетманщины
січня 1667 військове звання: Москва, Московское царство, Полковник, Каневский полк Запорожского войска. Участвовал в посольстве гетмана Брюховецкого к московскому царю. В то время, как Москву занимали важные события, с одной стороны, окончание тяжёлой тринадцатилетней войны, с другой — небывалый собор в присутствии двух патриархов восточных, осуждение и заточение Никона, решение раскольничьего вопроса, — в это время, т е в конце января 1667 года, посланцы Войска Запорожского каневский полковник Яков Лизогуб и канцелярист Карп Мокриевич подали царю информацию от боярина и гетмана Ивана Мартыновича Брюховецкого.
з 1669 до 1674 військове звання: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, Генеральный есаул, Войско Запорожское. Назначался в период гетманства Дорошенко.
1670 військове звання: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, Назначался наказным гетманом
близ. 1672 помешкання: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, Спонсировал гражданское и церковное строительство в Чернигове, в том числе выдающийся памятник архитектуры в стиле украинское барокко – «Камяница Лизогуба».
1673 військове звання: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, Назначался наказным гетманом
1674 військове звання: Гетманщина, Генеральный есаул, Войско Запорожское. Перешёл на службу гетману Самойловичу
близ. 1676 народження дитини: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, ♀ Мария Яковлевна Лизогуб (Бутович) [Лизогубы] нар. близ. 1676 пом. 1737
з 1677 до 1678 військове звання: Гетманщина, Генеральный есаул, Войско Запорожское. Участник Чигиринских походов
близ. 1677 народження дитини: Чернигов, Черниговский полк, ♀ Пелагея Яківна Лизогуб (Томара) [Лизогуби] нар. близ. 1677 пом. 1715
близ. 1680 народження дитини: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, ♀ Домникія Яківна Лизогуб (Кандиба) [Лизогуби] нар. близ. 1680 пом. 1749
близ. 1683 народження дитини: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, ♀ Гафия Яковлевна Лизогуб (Манджос) [Лизогубы] нар. близ. 1683
1687 військове звання: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, Полковник, Черкасский полк Запорожского войска. В 1687 был одним из претендентов на гетманскую булаву. Участник Крымских походов 1687 и 1689.
1696 військове звання: Гетманщина, Наказной Гетман, Войско Запорожское. При штурме Азова
1698 смерть:
близ. 1702 народження дитини: Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина, (укр. Євдокія Яківна), ♀ Євдокія Лизогуб (Гамалія) [Лизогуби] нар. близ. 1702
Нотатки
козак Глемязівської сотні Переяславського полку, полковник канівський (1666 — 1669), чернігівський (1687 — 1698).
З історією нашого міста зв'язана ще одна козацька династія - Лизогубів. Цей рід відомий за часів Хмельниччини на Правобережній Україні. Яків Лизогуб (р.н. невід.-1698) був полковником Каневським і разом з Ф.Кандибою і другими старшинами за запрошенням гетьмана Самойловича перейшов на Лівобережжя, поселився в Конотопі. В 1687 році вік буй одним із претендентів на гетьманську булаву. В 1887-98 роках - полковник Чернігівський. Під час Азовських походів був наказним (тимчасовим) гетьманом (І896р.). Мазепа високо цінував старого полковника і в знак поваги дав його сину Юхиму у власність три села; Кропивне, Погребки і Хижки. Помер Яків Лизогуб у І698 році. Юхим Якович займав високі, пости у Гетьманщині: генеральний бунчужний (1688-90), генеральний хорунжий (1694-98), полковник Чернігівський (1698-1704). Учасник Кримських походів у 1687 і 1689р. Юхим Лизогуб мав трьох синів: Андрія, Якова і Семена. Середній Яків досягнув великого успіху у військовій службі. Ось як його характеризує І.Крип'яткевич у своїй „Історії України”: «Лизогуб Яків (1675-1749) - військовий і політичний діяч, з старшинного роду Лизогубів, генеральний бунчужний (1713-28), генеральний обозний (1728-49), керівник українського уряду у 1723-24р.р., представник української старшини в російських органах управління Гетьманщиною – брав участь в польських(1733), турецьких(1737)походах. На думку окремих істориків, був автором Лизогубівського літопису – історичного твору, складеного-близько 1742р., цінного джерела до історії України». Яків Юхимович був високоосвіченою людиною, закінчивши Києво-Могилянську Академію, він зробив вагомий внесок в розвиток Гетьманщини. В 1728-44 роках очолював комісію, яка складала кодекс законів „Права, за якими судиться малоросійський народ”. Старший брат Андрій не без впливу і допомоги брата в 1716 році був поставлений на чолі Конотопської сотні, тобто став сотником. Коли помер їх батько, Андрію залишились села: Кропивне, Погреби, Соснівка і Хижки, разом з млинами і безкрайніми луками, що лежали між Конотопом і Сеймом. Одружений Андрій був з дочкою Стародубського полковника Міклашевського і як придане отримав ще село Старий Почеп. Андрій Лизогуб робив все, щоб стати впливовим землевласником, часто використовуючи своє службове становище. В 1719 році за привласнення грошових податків був усунений з сотництва. Л. Мельник в своїй праці ”Гетьманщина” пише: „у конотопського сотника А. Лизогуба була виявлена нестача покуховного збору; слідство виявило, що сотник примушував шафарів (збирачів податку) віддавати всі зібрані гроші йому”. О.Лазаревський, роблячи, огляд з життя .Конотопської сотні, так характеризував прихід Андрія до керівництва у Конотопі: „...Андрей Лизогуб пожелал нриобрести еще се6е и общественное положение и, конечно, пользуясь поддержкою младшего брата Семена, женатого на дочери Скоропадского, нолучил Конотопское сотничество, которое до этого было отобрано у Григория Костенецкого. На сотничестве Лизогуб долго не продержался, притеснения сотян разными вымогательствами и поборами, захват денег, собиравшихся в войсковой скарб и другие злоупотребления были причиною того, что Андрей Лизогуб был лишен сотничества, несмотря на то, что в это время, другой брат его Яков был генеральным обозным”. Справедливість була відновлена і знову сотнею почав керувати Григорій Костенецький.
Яцько Кіндратович (?-1634-1698.9.08.) - козак Гельм'язівської сотні Переяславського полку (?-1649-?). Можливо, був сотником Гельм'язівським і зазнав репресій від Брюховецького як прибічник Сомка. Полковник Канівський (?-1666.07.-1669.01.), осавул генеральний у П.Дорошенка (1669.01-1674.02.). 1674.9.02 здав гетьману Самойловичу Канів і перейшов на Лівобережжя. Осів у Конотопі (?-1681-?), по сусідству з Іваном Мазепою. До речі, Конотоп як головний пункт пристановища правобережних старшин - переселенців на Лівобережжя вимагає спеціального дослідження під цим кутом зору. Брав участь у Чигиринських походах. Полковник Чернігівський (1687.Коломак-1698)
До сімейного архіву Лизогубів, мабуть, входили тестаменти полковника чернігівського Якова Кіндратовича Лизогуба, його доньок Домникії Кандиби та Марії Бутович, бунчукового товариша Семена Семеновича Лизогуба та сина бунчукового товариша Романа Костянтиновича Лизогуба. 27 серпня 1737 р. виказала останню волю донька Якова Лизогуба, вдова генерального осавула Степана Івановича Бутовича Марія. За цим документом її син Дем'ян отримав частину с. Солонівки Городницької с., сл. Смяч, пустий пляц в Седневі і пляц в Чернігові, його брат Степан - сс. Карильськ, Черевки, Хотивель, Старосілля і двір в Седневі [61, с.1], її онуки Іван, Петро та їх сестри отримали вотчини Старосельської [61, с.128]. Є згадка про те, що у 1749 р. склала духівницю іі сестра - вдова сотника конотопського Андрія Федоровича Кандиби Домникія Яківна [62, с.262]. Представник іншого покоління родини бунчуковий товариш Семен Семенович Лизогуб своїм тестаментом від 25 червня 1781 р. залишив маєтності доньці Тетяні, дружині Опанаса Дем'яновича Гоголя-Яновського. Син бунчукового товариша, прапорщик Роман Костянтинович Лизогуб у 1782 р. заповів с. Івашківку та хут. Суховирський з угіддями (через безпотомність) брату Василю та сестрі Ганні (Сахновській).
[ред.] Джерела
Від дідів до онуків
військове звання: 1649, Канев, Черниговский полк, Гетманщина, реестровый козак Рощенковой сотни Каневского полка Запорожского войска
військове звання: 1658, Канев, Черниговский полк, Гетманщина, сотник, Каневский полк Запорожского войска. Посол гетмана Выговского в Московском царстве
військове звання: 1659, Канев, Черниговский полк, Гетманщина, полковник, Каневский полк Запорожского войска
військове звання: з 1659 до 1661, Умань, Уманский полк, Гетманщина, полковник, Уманьский полк Запорожского войска Гетманщины
військове звання: січня 1662, Канев, Каневский полк, Гетманщина, полковник, Каневский полк Запорожского войска Гетманщины
смерть: після лютого 1662
шлюб: ♂ Яків Кіндратович Яцько Кобизенко Лизогуб , Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина
шлюб: ♂ Юхим Якович Лизогуб , Канев, Черниговский полк, Гетманщина
смерть: до 1709
військове звання: 1689, Домонтов, Домонтовская сотня, Переяславский полк, Гетманщина, Сотник домонтовский, Переяславский полк, Войско Запорожское. Домонтов (Домонтово) — местечко Полтавской губернии, Золотоношского уезда, при реке Днепр, в 12 верстах от уездного города Золотоноша. Незначительная пристань. Дворов 488, жителей 2198, 1 православная церковь, мельниц 3 водяных, 17 ветряных, 1 лавка, 2 ярмарки в году. Долматов был сотенным местечком Переяславского полка.
військове звання: близ. 1692, Переяславль, Переяславский полк, Гетманщина, Переведён служить в Переяславль, Переяславский полк, Войско Запорожское,Гетманщина
шлюб: ♀ Єлизавета фон Брінкен (Томара) , Переяслав, Переяславский полк, Гетманщина
шлюб: ♀ Пелагея Яківна Лизогуб (Томара) , Переяславль, Переяславский полк, Гетманщина
військове звання: з 1706 до 1715, Переяславль, Переяславский полк, Гетманщина, Полковник, Переяславский полк, Войско Запорожское
помешкання: 20 листопада 1709, Гетманщина, Универсалом Скоропадского дано владение в Нехайках
помешкання: близ. 1710, Коврай, Гельмязовская сотня, Переяславский полк, Гетманщина, Купил земли в Гельмязовской сотне и основал село Коврай, будущее родовое поместье.
військове звання: 1715
військове звання: 1721, Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина, Лохвицкая сотня Полтавский полк Запорожского войска, воинское звание: сотник. Когда он занял это место – неизвестнно, а числится лохвицким сотником в 1721 – 1727 годах. Таким чином, сотником Иван Гамалея пробыл более семи лет. После первого Ладожского похода, вернулся в своё село Пески.
військове звання: 1723, Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина, Лохвицкая сотня Полтавский полк Запорожского войска, воинское звание: сотник. В Лубны пришёл лист от руководства Генеральной Канцелярии выслать козаков в Ладогу для рытья каналов; кроме того, требовали посылать козаков и в Терковский поход. От этого похода, указом наказного гетмана Полуботка и Генеральной Канцелярии, Гамалея был освобождён, но наказной лубенский полковник Яков Маркович приказал Ивану Гамалее идти снова в Ладогу, несмотря на то, что Генеральная Канцелярия писала Марковичу, чтобы он лохвицкого сотника Гамалею в Ладожский поход не посылал, ибо кому «до того походу належить іти – до того указ уже посланий». Гамалея упирался, а Маркович старался изо всех сил избавиться от него, поскольку он принадлежал к родовитой и багатой семье и не очень слушался Марковича. Маркович предложил сотника Ивана Гамалея заменить его братом Степаном, который недавно вернулся из Москвы. Однако обстановка изменилась, и Ивану Гамалея удалось избежать этого тяжёлого и далёкого похода.
військове звання: 1724, Лохвицкая сотня Полтавский полк Запорожского войска, воинское звание: сотник. В Глухове был получен царский указ, по которому все украинские полки обязаны были выходить в Низовый поход к Буцькому броду под руководством князя Голицына. Сюда пошёл и Иван Гамалея, которого там Маркович обеспечил двумястами козаками.
шлюб: ♀ Євдокія Лизогуб (Гамалія) , Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина
помешкання: 1727, Москва, Российская империя, Воинское звание: бунчуковый товарищ. Поехал в Москву «осматривать свою вотчину», как сказано в выданных ему дорожных документах, где и прожил до 1729 года.
помешкання: 1728, Москва, Российская империя, 1728, Москва. После раздела имущества с братьями, Иван Гамалея владел селом Великие Пески с присёлками Песочки и Коновалы. Живя в Москве тогда, когда в Украине гетманом был Апостол, Гамалея выхлопотал себе от него на эти владения универсал.
помешкання: 1729, Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина, Вернулся из Москвы. Что он делал в Москве около двух лет – неизвестно. Одно только можно сказать, что живя там, он потратил много денег и залез в долги. Склонность к безрассудным тратам выявлялась у него и раньше, причём он проживал не только свои, но и «казённые» средства. В конце концов он настолько растранжирил свои деньги, что для оплаты долгов вынужден был продавать владения предков. Сначала он заложил село Великие Пески генералу Гампфу.
помешкання: 1732, Продал Степану Корсуну земли около образованного его дедом хутора Слободки.
помешкання: 1733, Продал и сам хутор Слободки, который достался лубенскому полковнику Петру Апостолу за 3000 рублей.
помешкання: 1738, До каких размеров доходили денежные долги расточительного лохвицкого сотника показывает следующий пример. Иван Гамалея задолжал бунчуковому товарищу Николаю Ханенко 26 рублей и до тех пор не отдавал ему этот долг, пока Ханенко не пожаловался на него гетману. В 1738 году на него жаловалась генералу Румянцеву Параска Ивановна Сысоенкова за то, что Иван Гамалея, занявши в 1727 году 200 рублей у её свёкра Хомы Сысоя, до тех пор их не возвращает. Румянцев приказал Гамалее «выдать деньги немедленно», но добилась-ли справедливости Сысоенкова – не известно.
помешкання: 1746, Продал село Великие Пески бунчуковому товарищу Юхимову Дарагану за 12000 рублей.
військове звання: 1750, Миргород, Полтавский полк, Гетманщина, Воинское звание: наказной полковник. Продав Пески и Слободку, Иван Гамалея владел в Коновалах девятью дворами, в Песочках – девятью и в Хрулях – одиннадцатью. В Песочках он и жил. Про дальнейшую жизнь Ивана Гамалея известно только, что он около двух лет был миргородским наказным полковником. В универсале гетмана Разумовского от 26 августа 1750 года по этому поводу сказано: «Понеже полковник миргородський Василь Капніст у деякій, що його стосується, справі перебуває під слідством …, того ради нашою Генеральною Канцелярією на місце його … призначити наказним полковником бунчукового товариша Івана Гамалію». Очевидно, этот уряд Гамалея выхлопотал себе, чтобы заслужить какое-нибудь имущество если не в вечное владение, то хоть в ранговое. Во всяком случае, уже в октябре 1750 года он жаловался гетману, что «будучи в правлінні в полку миргородськім, на місці полковника тамошнього Капніста, а не маючи там, через далеку маєтностей його від того полку відстань, чим себе утримувати, може прийти до збитків», через что и просил на время исполнения обязанностей полковника получить пятьдесят ранговых дворов. Гетман удовлетворил прошение Ивана Гамалея, так что он и жил на доходы с этих дворов, пока в 1752 году на его место не был назначен «целый» полковник.
військове звання: 1752, Миргород, Полтавский полк, Гетманщина, Воинское звание: наказной полковник. Уволен от службы, на его место назначен «целый» полковник. Дальнейшая судьба не известна.
шлюб: ♀ Гафия Яковлевна Лизогуб (Манджос) , Ромны, Сумской полк, Слобожанщина
смерть: 1708, Ромны, Сумской полк, Киевская губерния
військове звання: з 1715 до 1736, Переяславль, Переяславский полк, Гетманщина, Наказной полковник, Переяславский полк, Войско Запорожское. Назначен после смерти отца.
військове звання: 5 лютого 1729, Переяславль, Переяславский полк, Гетманщина, Наказной полковник, Переяславский полк, Войско Запорожское. Подтверждён универсалом Даниила Апостола.
смерть: 1736, Переяславль, Переяславский полк, Гетманщина
шлюб: ♀ Катерина Степанівна Томара (Маркович)
військове звання: з 1711 до 1713, Знатний військовий товариш
титул: з 1719 до 1724, Полковий сотник Прилуцький
титул: 1721, Наказний полковник Прилуцький
військове звання: з 1724 до 1727, Бунчуковий товариш
смерть: 1737
шлюб: ♂ Андрій Юхимович Лизогуб , Чернигов, Черниговский полк, Гетманщина
шлюб: ♀ Софія Полуботок (Милорадович)
військове звання: 1711, По именному указу царя Петра I, через письмо графа Головкина, Михаил Ильич Милорадович был вызван на малороссийскую службу из Сербии. Милорадович был послан вместе с капитаном Иваном Ивановичем Лукачевичем к жителям Черногории с предложением о совместной борьбе против Турции. Пётр Великий, готовясь к войне с турками, искал искусных агентов между турецкими славянами для возбуждения последних против мусульман. Одним из таких агентов сделался серб Михаил Ильич Милорадович, вышедший затем после войны в Россию, с братьями Гаврилой и Александром.
військове звання: з 10 червня 1715 до 25 вересня 1726, полковник, [http://kamilla.kiev.ua/r_2.htm У 1715 р. М.Мілорадовича було призначено полковником у гадяцький полк Війська Запорізького.]
шлюб: ♀ Уляна Степанівна Бутович (Милорадович) , Гадяч, Гадячский полк, Гетманщина
військове звання: 1723, Гадячский полк Запорожского войска, воинское звание: полковник. Послан из Малороссии с 5000 казаков на Ладогу, по приказанию Петра, рыть каналы. В том же году Михаил Ильич, вместе с полковником Лубенским, Апостолом вернулись из-под Коломака, куда ходили они для охранения границы от татар и турок. Возвратясь с полком на родину, Милорадович и Апостол были вытребованы в Петербург по делу Павла Полуботка и посажены в крепость, где их допрашивали и томили до самой смерти Петра I.
військове звання: 1725, Гадяч, Гадячский полк, Гетманщина, Российская империя, Гадячский полк Запорожского войска, воинское звание: полковник. По вступлении на престол Екатерины, оба они были освобождены, получили обратно свои поместья и полки.
смерть: 25 вересня 1726
військове звання: Переяславский полковой судья
шлюб: ♀ Анастасія Степанівна Томара (Лесаневич) , Коврайці
смерть: 19 жовтня 1757, Переяслав, Область Війська Запорізького, Російська імперія
шлюб: ♂ Степан Степанович Бутович
смерть: 1740, Російська імперія
військове звання: 1726, бунчуковый товарищ
смерть: 1730
шлюб: ♂ Василь Степанович Стефанович , Лохвица, Лохвицкая сотня, Полтавский полк, Гетманщина
військове звання: Переяславський полковий суддя(1734-1737)
шлюб: ♀ Євдокія Степанівна Томара (Кулябка, Черняхівська)
смерть: 1737, м.Переяслав
