Зиновій Богдан Михайлович Хмельницький нар. 27 грудня 1595 пом. 4 серпня 1657

З сайту Родовід

Запис:143954
Перейти до: навігація, пошук
Рід  Хмельницькі
Стать чоловік
Повне ім’я
від народження
Зиновій Богдан Михайлович Хмельницький
Батьки

Михайло Лаврінович Хмельницький [Хмельницькі] пом. жовтня 1620

Анастасія Федорівна Агафія Богданівна ? (Хмельницька, Ставецька) [?] нар. 1575

Вікі-сторінка wikipedia:uk:Богдан Хмельницький

Події

27 грудня 1595 народження: достеменно невідоме

народження дитини: Анастасія Богданівна Хмельницька (Блисько, Мовчан) [Хмельницькі]

народження дитини: Олена Богданівна Хмельницька (Виговська , Тетеря) [Хмельницькі] пом. 1668

народження дитини: Степанида (Степанія) Хмельницька (Нечай) [Хмельницькі]

народження дитини: Катерина Богданівна Хмельницька (Безштанько) [Хмельницькі]

між 1625 та 1627 шлюб: Ганна Семенівна Сомко (Хмельницька) [Сомки] пом. 1647

близ. 1630 народження дитини: Марія Богданівна Хмельницька (Стороженко) [Хмельницькі] нар. близ. 1630 пом. 1719

1632 народження дитини: Тимофій Хмельницький [Хмельницькі] нар. 1632 пом. 15 вересня 1653

1637 народження дитини: Остап Хмельницький [Хмельницькі] нар. 1637 пом. 1647

1641 народження дитини: Область Війська Запорізького, Юрій Богданович Хмельницький [Хмельницькі] нар. 1641 пом. 1685

1648 шлюб: Мотрона ? (Чаплинська, Хмельницька) [?] пом. 1651

1651 шлюб: Ганна Микифорова Дочка Золотаренко (Тарасенко, Пилипенко, Хмельницька) [Золотаренки] нар. між 1603 та 1606 пом. після 1672

4 серпня 1657 смерть: Чигирин, Область Війська Запорізького, царство Руське

після 4 серпня 1657 поховано: Суботівська Іллінська церква, Суботів

Нотатки

"Правда то є, що я - лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем Руським" - коли Хмельницький вимовляв ці слова, Кисіль із своїм посольством перебував на межі притомності.

"...Ми всі, слухаючи його, оніміли", - зазначив після чергової аудієнції у лютому 1649 року один із королівських послів, львівський підкоморій Войтех М'ясковський.


“Найвеличніший із монархів релігії Ісусової, найперший з нащадків Месії, гетьмане козацький Богдане Хмельницький!” – саме так у грудні 1650 року звертався до українського очільника турецький султан Мегмед IV.

Дата народження

Про життя Богдана Хмельницького до 1647 року відомо дуже мало. Традиційний рік народження козацького гетьмана — 1595 — вирахувано за відомостями венеціанського посла Нікколо Сагредо, який у 1649 році писав у своєму рапорті до венеціанської сенйорії, що Хмельницькому 54 роки.[1]

М. Максимович висунув версію, що Богдан народився 27 грудня 1595 року, на свято Святого Федора Начертанного [2] та одержав ім'я Богдан, від народної форми церковного імені Теодор (Феодот)[Джерело?]. Однак ця версія не пояснювала друге ім'я Богдана Хмельницького, Зиновій [3].

К. Когтянцта та С. Плохій припустили, що першим, хресним іменем Хмельницького було Зиновій, тому 27 грудня не могло бути його днем народження[Джерело?]. С. Плохій висловив здогад, що Хмельницький міг народитися 2 листопада за юліанським календарем, коли у святцях фіксується ім'я Зиновій (до речі, єдине у православному церковному календарі) й бути хрещеним 10 листопада[4] у день святого Феодота. У зв'язку з цим священик міг дати хлопчикові перше ім'я, Зиновій, за іменем святого в день, коли той народився, і друге ім'я — Богдан (Фео-дот) — відповідно до дня хрещення[Джерело?]. Враховуючи, що ім'я Зиновій не було популярним серед українців, які прагнули уникати імен мучеників, до яких належав св. Зиновій, щоб дитина не мучилася у своєму житті, то Хмельницький й отримав друге ім'я Богдан, яким і користувався. Запропонована версія виглядає переконливою, але вона не пояснює причини святкування Богданом дня народження 27 грудня за юліанським календарем.

Відповідно, питання дати народження Богдана Хмельницького залишається відкритим і потребує подальшого вивчення.[5][6]

"Одвічна мудрість, роздаючи шляхи загального співжиття, сама заборонила заподіювати лихо тим, хто творить добро, коли наказала приймати прихильних дружнім серцем і привела для цього відповідне порівняння, що не годиться, щоб за рибу вужа, за хліб камінь та інші лихі речі мав одержувати той, хто творить добрі діла. Ще найвищий творець і правитель підсонячного світу навчав такої поведінки та закладав такі найпевніші правила взаємної щирості і приязні — добром віддавати за добро; тому жодному, створеному його ласкою, не годиться інакше поводитися зі своїм ближнім, якщо він бажає уникнути Божої кари і людського осуду за відхилення від спасенного шляху."

В кінці розмови Кисіль запитав у Б.Хмельницького, чи усвідомлює той, яка відповідальність ляже на нього за поділ та знесилення Речі Посполитої, що він, християнин, а об'єднався з татарами проти християн, привів їх у Польщу, наробивши страшного лиха. Можливо, якогось дня Україна зазнає таких самих страждань, як тепер Польща. Тоді прийде запізніле каяття за те, що пожертвував він спільною Вітчизною через своє злопам'ятство.

На це гетьман відповів: "Ніхто не омине своєї долі. А наша доля - жити з оголеною шаблею, коли хочемо бути вільними. Краще загинути, ніж бути рабами. Добре знаю, що фортуна мінлива, та врешті-решт перемагає справедливість. Ми любимо і шануємо короля, як нашого повелителя, але панів та шляхту ненавидимо смертельно. Хай перестануть робити нам зло, тоді буде нам легше дотримуватися наших пунктів. Та якщо надумають нас обдурити, буде смертельна війна. Полонені повернуться після ратифікації договору. Так і скажіть королю, за будь-яких інших умов жодна угода між нами неможлива."

Він розповідає, як 1650 року один мусульманин привіз до турецького султана послання від Богдана Хмельницького, який на той час вже був гетьманом Війська Запорізького і вождем національно-визвольної боротьби українського народу. Цей мусульманин переказав, що Богдан перебував у полоні в адмірала, одного з командувачів турецькою фльотою, тоді ж прийняв іслям, і надалі залишаючись вірним обраній вірі.

На користь цих слів свідчить і стара гравюра, де Богдан Хмельницький відправляє намаз. Вона має підпис: "Богдан Хмельницький з кримським ханом під час мусульманської молитви". Гравюра була опублікована ще у ХІХ столітті в кількох книгах: Осипа Сенковського "Зібрання нотаток", Василія Смірнова "Кримське ханство" та у варшавському виданні 1825 році "Колекція живописів турецьких". Той же Найман Челебі так пояснює те, що на ній зображене: Хмельницький поділився своїми військово-політичними намірами з ханом, і, аби переконати його у серйозності цих намірів, він відбув з ним мусульманську вечірню молитву. Та про це дізналися козаки з його оточення, що, як виявилося, були не такими толєрантними в релігійних питаннях, бо вони хотіли було навіть вбити гетьмана за відступ від християнства. Богданові ледь вдалося врятуватися: він зміг переконавши козаків, що то була несерйозна акція. Як бачимо, гетьман мав бути дуже обережним і зайве не афішувати власні релігійні уподобання, адже це було смертельно небезпечно.

"Сей Зіновій Хмельницький, яко єдиний син у батька свойого, вихований ним у Варшаві піклуванням прямобатьківським і на коштах вельможних. Всі тодішні класи наук красних пройшов він під керівництвом найліпших вчителів, щедротою придбаних. Природжена гострота і обдарованість виправдали турботи батьківські та вчительські. Окрім Інших його знань, особливо вправний він був у найперших Європейських мовах, а особливо в Латинській та Грецькій, за що вельми любили його та шанували Римське Духовенство і Польські Вельможі; та й сам Король Сигізмунд особисто його знав і завше вирізняв з-поміж ровесників. А тому, коли Зіновій, бувши волонтером при батькові своєму у битві Цецорській, полонений був Турками і ними проданий з Царгорода до Криму тамошньому мурзі на ім'я Ярис, то Король, викупивши його з Криму своїм коштом, зоставив його при ділі у своєму Кабінеті і в рангах своєї гвардії. Він року 1629-го, бувши з військами Королівськими в поході супроти Волохів і Угорців, полонив командою своєю двох Князів Волоських Кантемирів і представив їх Королеві. Зіновій, перебуваючи при Королі, відвідав одного разу вітчизну свою Малоросію і, дізнавшись тут, що Польський уряд за розпорядженням Чаплинського, намісника Гетьманського чи інакше дозорця Чигиринського, за планами і розводами інженерів Французьких року 1638-го побудував зумисне сильну фортецю, Кодаком названу, над рікою Дніпром, між земель Малоросійських і Запорозьких споруджену з політичним розмислом, щоб перешкодити чинити сполученню між тих єдинокровних народів, а особливо їхніх військ, одне одному помічних, забажав оглянути Зіновій будову її і, бувши на тому місці, запитаний був Чаплинським мовою латинською, чи підтвердить він думку всіх знавців, що твердиня сія є неприступною? На теє відповів Хмельницький з лагідністю тою ж Латинською мовою, «що він ще не чув і ніде не читав, щоб створене руками людськими не могло бути такими ж людськими руками зруйноване, а лише витвір Божий є міцний». Чаплинський, вважаючи вислів цей за слово бунтівниче або задум якийсь значний, відразу ж арештував Хмельницького і відіслав під сторожу до Чигирина. Але дочка Чаплинського Ганна, звільнивши потаємно Хмельницького з-під стражі, дала можливість виїхати йому і повернутись до Варшави, де він скаржився на Чаплинського Королеві і був задоволений тим, що Чаплинському в покару за свавільний і образливий вчинок над гвардійським офіцером відтято було одного вуса. Примножені від Поляків різноманітні Малоросіянам податки, утиски і всілякого роду насильства подвигнули року 1623-го Костянтина Івановича Князя Острозького, Воєводу Київського подати найпереконливіші скарги Королеві і Сенатові про гіркий стан народу Руського, доведеного до межі урядниками і військами Польськими, які правили Малоросією, і що міра свавільства їхнього і безчинства переходить усіляку терпеливість. Сими скаргами вельми клопотався Владислав, Королевич Польський, що не раз командував військами Малоросійськими і поважав відмінні заслуги їхні військові при походах на ЛІвонців і в Померанію та Гданськ на користь союзної Швеції і вельми корисні всьому Королівству Польському, яке так бідно за них їм виплачувало. Друг Владиславів, Густав Адольф, Король Шведський, також вступався за сеє діло, подаючи Королеві і Сенатові через Міністра свого з резиденцією у Варшаві, «що заходи і подвиги обох союзних Королівств, Польського і Шведського, на користь обопільну завжди вдосконалені були постійною відвагою і мужністю військ Руських, що становили центр армії Польської; а безприкладне послушенство їхнє начальству і терпеливість в нуждах і тяготах військових завжди його дивували й захоплювали, яко самовидця і співучасника тих їхніх подвигів; а тому він, бувши перед ними вельми заборгований, ніколи спокійно дивитись не може на учинювані військові тому і народові, з нього створеному, нелюдські насильства та варварства од свавілля розбещених Поляків, котрі вельми зле коряться своїм урядам і майже до безначалія дійшовших; і що правління Польське, яке допустило війська свої і Шляхту до анархії, а володарів і вельмож довело до деспотизму необмеженого, що права приватні і загальнонародні завше зневажає, сумнівне є в утриманні союзів, з дружніми Державами укладених і самим надійним правлінням забезпечених»."

+ + +

Упокой, Боже, раба Твого Богдана і учини його в раю, де лики святих, Господи, і праведники сіяють яко світила; усопші раби Твої упокой, презираючи їх всі согрєшенія


Від дідів до онуків

Діди
Діди
Батьки
Михайло Лаврінович Хмельницький
шлюб: Анастасія Федорівна Агафія Богданівна ? (Хмельницька, Ставецька)
військове звання: 1600, чигиринський городовий отаман
смерть: жовтня 1620, в битві на Цецорських полях з переважаючим турецьким військом
Батьки
 
== 3 ==
Григорій Васильович Ставецький (Хмельницький)
народження: 1620
шлюб: ? Агапіва (Ставецька)
еміграція: 1647, Виїхав з Чигирина до Московської держави
помешкання: 1649, Білгород
Максим Хмельницький
військове звання: 1615, чигиринський козак
Юрій Хмельницький
військове звання: 1648, Сосницький полковник
військове звання: 1649, Полкове товариство Чернігівського полку
Захар Хмельницький
військове звання: 1649, Чигиринський козак
Ганна Микифорова Дочка Золотаренко (Тарасенко, Пилипенко, Хмельницька)
народження: між 1603 та 1606, Корсунь, Корсуньское староство, Польское королевство, Речь Посполитая, Родилась в городе Корсунь, в семье мещанина, вероятно ювелира
шлюб: Яким Тихонович Тарасенко , Корсунь, Корсуньское староство, Польское королевство, Речь Посполитая
шлюб: Мартин Пилипенко , Корсунь, Корсуньское староство, Польское королевство, Речь Посполитая
шлюб: Зиновій Богдан Михайлович Хмельницький
помешкання: 27 липня 1657, Чигирин, Черкасский полк, Малороссия, Русское царство, Овдовела. Муж умер от кровоизлияния в головной мозг (инсульта) в Чигирине, похоронен рядом с телом его сына Тимофея в селе Суботове, в построенной им самим каменной Ильинской церкви. Переехала в Киев
помешкання: 1671, Киев, Киевский полк, Малороссия, Русское царство, Постриглась в монахини под именем Анастасии в Печерском женском монастыре при Киево-Печерской Лавре
смерть: після 1672, Київ, Область Війська Запорізького, царство Руське
Зиновій Богдан Михайлович Хмельницький
народження: 27 грудня 1595, достеменно невідоме
шлюб: Ганна Семенівна Сомко (Хмельницька)
шлюб: Мотрона ? (Чаплинська, Хмельницька)
шлюб: Ганна Микифорова Дочка Золотаренко (Тарасенко, Пилипенко, Хмельницька)
смерть: 4 серпня 1657, Чигирин, Область Війська Запорізького, царство Руське
поховано: після 4 серпня 1657, Суботівська Іллінська церква, Суботів
== 3 ==
Діти
Розанда Лупул (Lupu)
народження: 1630
шлюб: Тимофій Хмельницький
смерть: близ. 1686
Тимофій Хмельницький
народження: 1632
шлюб: Розанда Лупул (Lupu)
смерть: 15 вересня 1653
Остап Хмельницький
народження: 1637
смерть: 1647
Юрій Богданович Хмельницький
народження: 1641, Область Війська Запорізького
смерть: 1685, Кам'янець-Подільський, Область Війська Запорізького, задушений турками
Павло Іванович Тетеря-Моржковський
народження: близ. 1621
шлюб: Олена Богданівна Хмельницька (Виговська , Тетеря)
титул: з 1663 до 1664, Держава Війська Запорізького, Гетьман Війська Запорізького
смерть: квітня 1671, Адріянополь, Османська імперія
N. Блисько
шлюб: Анастасія Богданівна Хмельницька (Блисько, Мовчан)
військове звання: 1648, [[сотник]] Корсунський
Діти
Онуки
Матрона Пашковсковна-Гнилозубовна ? (Стороженко, Савич)
шлюб: Андрій Іванович Стороженко
шлюб: w Семен Савович Савич , Чернигов, Черниговский полк, Малороссия, Русское царство, Брак бездетный
Федір Лук'янович Мовчан
шлюб: Марія Гаврилівна Яремієнко (Мовчан)
військове звання: 1662, Ніжинський полк, [[військовий товариш|знатний товариш]]
військове звання: 1665, полковник [[сердюки|сердюцький]]
військове звання: з травня 1678 до червня 1678, полковник Стародубський
смерть: червня 1678, загинув під час походу на Чигирин
Іван Тимофійович Хмельницький
народження: 27 грудня 1653
Онуки

Персональні інструменти
захист приватності
Генеалогічні досліждення в архівах України
Ваша Е-адреса*
Ваше ім'я*
Ваше прізвище*
Поштовий індекс місця проживання ваших предків в Україні*
Capcha*

Reload
the service is provided by Genealogical Society «Ridni»
Іншими мовами