Михайло Васильович Глинський пом. 1559

З сайту Родовід

Події

народження дитини: ♂ Іван Михайлович Глинський [Глинські]

1559 смерть:

Нотатки

Конюший великого князя московського в 1543 році.

Після смерті свого батька четвертий син Казимира IV Олександр Ягеллон (1460-1506), здобувши 1492 року право на престол Литовського князівства, відібрав гостомельську частину володіння у Володкевича і передав її своєю грамотою за вірну службу князю Івану Дашкевичу Глинському, якому вже належали села Загальні та Запрудичі.

У 1496 році Володкевич звернувся до Олександра Ягеллона із скаргою на незаконне вилучення з його володіння гостомельського маєтку, мотивуючи свої докази тим, що згадане володіння було йому виділене Казимиром IV, і що цей маєток він "вислужив" у його милості - батька князя. Та Олександр не задовольнив скаргу Володкевича і не погодився повернути йому маєток. Більше того, він своєю грамотою підтвердив право Івана Глинського на на довічне володіння й користування гостомельською частиною Приірніння. Глинські були дуже відомою князівською родиною. Брат Івана Михайло Глинський — видатна постать в історії. Освіту він здобув у Західній С'вропі, там же прийняв католицьке віросповідання. Деякий час перебував на службі у цісаря Максиміліяна, потім — у курфюрста Ольбрехта, і здо¬був славу великого знавця воєнної науки. Наприкінці XV ст. він став близькою особою короля Олександра Ягеллона і у 1500 році вже був дворовим маршалком (міністром двору). Саме в цей час до володінь його брата Івана і відійшов Гостомель. Становище Михайла стало двояким. З одного боку — йому заздрили литовські магнати, і другого ним зацікавилися руські князі. Михайло Глинський підтримував українців і став їхнім визнаним керівником. Він прагнув створити незалежну державу і українських, білоруських та російських земель, які входили на той час до складу Литовського князівства. Становище його значно зміцнилося після перемоги над татарами в битві під Клецьком у 1506 році. Після смерті короля Олександра литовські пани звинуватили Михайла Глинського в його смерті з метою посісти престол. Спільно з братами Іваном та Василем він очолив повстання проти короля Сигізмунда І, проте не знайшов значної підтримки. Незабаром з військом підійшов Сігізмунд І. До нього приєднався і гетьман Костянтин Острозький. Підвели Глинських і союзники. Татари не прибули, а Великий князь руський Василій III дав замало війська. До того ж ці війська по дорозі почали самовільно захоплювати білоруські міста. У цей час Москва й Польща уклали "Вічний мир", за яким до Польщі відійти багато міст правобережної України. Сігізмунд І дозволив Глинським та ще кільком княжим родам виїхати до Москви. Спочатку Михайло Глинський мав там успіх, і Великий князь Василій ПІ обіцяв передати йому Смоленськ. Проте у 1511 році Москва зазнала поразки від Костянтина Острозького і втратила це місто, яке тільки нещодавно було відвойоване. Глинський опинився у в'язниці за підозрою у зв'язках із Сигізмундом 1. Йому вдалося звільнитися тільки завдяки шлюбу його братаниці Анни-Олени Глинської з Великим князем Василієм III. Від цього шлюбу згодом народився син Іван, у майбутньому Іван Грозний. Під час регентства Анни-Олени після смерті Василія III Михайло Глинський став першим її радником. Проте він знову викликав заздрість, його звинуватили в отруєнні Василія III і ув'язнили. Помер Михайло Глинський у в'язниці у 1534 році.

• http://gostomel.net/2011-01-04-20-28-46/2011-01-04-21-18-38.html

Від дідів до онуків