Федір Іванович Мирович нар. близ. 1670 пом. 1758

З сайту Родовід

Події

близ. 1670 народження: Переяслав, Переяславский полк, Гетьманщина

народження дитини: ♀ Гафія Федорівна Мирович (Романович-Славатинська) [Мировичі]

близ. 1687 освіта: Киев, Киевский полк, Гетьманщина, Учился в Киево-Могилянской Академии

близ. 1691 військове звання: Переяслав, Переяславский полк, Гетьманщина, Бунчуковый товарищ

близ. 1695 шлюб: Переяслав, Переяславский полк, Гетманщина, за нею приданое сельцо Довгая Гребля с мельницами и мельничной плотиной (запрудой, гутой) на р. Хребетной и с землями, ♀ Ганна Леонтіївна Полуботок (Мирович) [Полуботки] нар. близ. 1674

близ. 1696 народження дитини: Переяслав, Переяславський полк, Гетьманщина, ♀ Анастасія Федорівна Мирович (Заруцька) [Мировичі] нар. близ. 1696

близ. 1697 народження дитини: Переяслав, Переяславський полк, Гетьманщина, ♂ Петро Федорович Мирович [Мировичі] нар. близ. 1697 пом. після 1765

близ. 1698 народження дитини: Переяслав, Переяславський полк, Гетьманщина, ♂ Яків Федорович Мирович [Мировичі] нар. близ. 1698

1700 народження дитини: Гетьманщина, ♀ Ирина Фёдоровна Мирович (Корбе) [Мировичи] нар. 1700

1708 військове звання: Генеральный бунчужный

1709 військове звання: Генеральный бунчужный. По поручению Мазепы вёл переговоры в Запорожской Сечи для склонения запорожцев на сторону шведов, в результате состоялся переход 8-тысячного отряда запорожцев кошевого атамана К. Гордиенко

1709 помешкання: После поражения шведско-украинской армии в Полтавской битве вынужден бежать вместе с сестрой Анной Ивановной за Мазепой в Крым, в Турцию

з 1710 до 1711 військове звання: Генеральный есаул при гетмане Орлике

8 квітня 1712 помешкання: За бегство Фёдора Ивановича с Мазепой, все его имения конфискованы, высланы в Москву мать Пелагея Захаровна Голуб (Мирович), сыновья Пётр и Яков, брат Василий Иванович с женой Анной Константиновной Мокиевской (Мирович), куда прибыли 06.09.1712. Жена ? Леонтьевна Полуботок и дочь Анастасия оставлены жить в Малороссии

з 1715 до 1719 помешкання: Жил в Крыму, Турции, Швеции

з 1719 до 1754 помешкання: Жил в Польше у Вишневецких

1758 смерть: Крим

Нотатки

Мирович Федір Іванович (*? — †1758) — український військовий і державний діяч першої половини 18 століття, сподвижник гетьманів Івана Мазепи і Пилипа Орлика.

Навчався в Києво-Могилянській академії. В 1708-09 роках — генеральний бунчужний. В 1709 році Мирович за дорученням Івана Мазепи вів переговори з Запоріжжям, які завершились переходом 8-тисячного загону запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком на сторону українсько-шведських військ. Після поразки шведсько-української армії в Полтавській битві 1709 року змушений емігрувати.

Близький співробітник гетьмана Пилипа Орлика, прихильник української державності. В 1710-11роках — генеральний осавул. Жив у Криму, Туреччині, Швеції (1715-19) та Польщі (1719-54). Помер у Криму.

Після еміграції Федора Мировича всі його маєтності були конфісковані. Його мати, Пелагея Захарівна, брат Іван та інші члени родини Федора Мировича, були вивезені до Москви, а в 1716 році заслані до Тобольська. Дозволено було повернутись в Україну в 1745 році. Його сини — Яків і Петро були відправленні у Петербург. За намагання контактувати з батьком були в 1732 році заслані в Сибір. З 1742 року перебували на військовій службі.

украинский военный и государственный деятель, сподвижник гетьманов Мазепы и Орлика. Учился в Киево-Могилянской Академии. В 1708-09 - генеральный бунчужный. В 1709 по поручению Мазепы вел переговоры с Запорожьем, в результате состоялся переход 8-тысячного отряда запорожцев (кошевой атама К. Гордиенко) на сторону украинско-шведских войск. После поражения шведско-украинской армии в Полтавской битве 1709 вынужден эмигрировать (вместе с сестрой) В 1710-11 - генеральный осавул при Орлике. Жил в Крыму, Турции, Швеции (1715-19) и Польше (1719-54, у Вишневецких). Умер в Крыму. После эмиграции Федора все его имения конфискованы. Члены семьи были вывезены в Москву, а в 1716 сосланы в Тобольськ. Разрешано вернуться в Украину в 1745. Его сыновья - Яков и Петр были отправлены в Петербург. С 1742 находились на военной службе.

Народився Федір у маєтку свого батька, Івана Мировича, козацького полковника, знаного на всю Україну після того, як його загін розбив на річці Кодимі удесятеро більшу білгородську орду. Жалувані полковникові царем Драбів і його околиці стали вотчиною роду Мировичів. Тут малий Федір учився тримати в руках перо й папір та шаблю й вуздечку, звідси починав свій шлях у неспокійне життя…

Саме Федір Мирович за дорученням Мазепи провів успішні переговори на Запорізькій Січі, результатом яких стало приєднання до українсько-шведського війська, яке виступило проти росіян, ще й 8-тисячного загону запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком. Він був вірним ідеї звільнення України від влади Москви не тільки до самої поразки під Полтавою. Пізніше, вже при гетьманові Пилипу Орлику, Мирович став генеральним осавулом. Об’їздив майже всю Європу з таємними дипломатичними місіями для створення антимосковської коаліції. Довго жив у Швеції, Туреччині й Польщі, а помер у Криму.

• http://novasich.org.ua/index.php?go=News&file=print&id=4054

Під час перепису 1729-1731 років старожили свідчили: «Село Нехайки здавна було свободноє войсковоє і належало до сотні Гельмязівськой, а за Самойловича владєл Нехайками Леонтий Панкевич, бувший суддя переяславський, а по нім по універсалу і жалованой грамотє владєл Степан Томара, … а нині владєєт син єго Томара Васілій, по грамотє жалованной і універсалом гетьманським даним за вірнії і знатнії заслуги отца єго в законноє владєніє». Тут не згадуються серед «володільців» переяславський полковник Мазепиного кола Іван Мирович та його син від шлюбу з Пелагеєю Голуб Федір. Він здобув освіту в Києво-Могилянській академії, в 1708-1709 рр. був генеральним бунчужним, а з 1710 р. й генеральним осавулом в еміграційному уряді гетьмана Пилипа Орлика. Федір до конфіскації їхніх маєтностей в 1709 році мав у Нехайках підданих в 33 дворах68. Оте зафіксоване «владєніє» означало, що представники старшини мали у селі певну власність і працюючих на них посполитих, а також паралельно й певну адміністративну владу над рештою козаків, бо вони знаходилися в уже згаданому «диспозиційному» (тобто, і правовідносному) становищі стосовно вищих структур і посадовців Гетьманщини (Війська Запорозького).

• https://www.dropbox.com/s/p3wufall43nnllf/Нехайки%202011%20(pdf)%20авт.%20Яременко%20В.І..pdf

[ред.] Джерела

1. ↑ Модзалевский В. Л. Малороссийский Родословник. Том 3 (Л-О). Киев, 1912, 930 стр. - Стр. 548/612. Колѣно III, № 4-2. Ѳедоръ Ивановичъ, бунчуковый товарищъ, въ началѣ 1709 г. ѣздилъ въ числѣ другихъ посланцемъ отъ гетмана Мазепы въ Сѣчь для склоненiя запорожцевъ на сторону шведовъ; генеральный бунчучный (1709); одинъ изъ главныхъ сторонниковъ Мазепы, за которымъ послѣдовалъ въ Турцiю; генеральный есаулъ при Орликѣ (1711); зтѣмъ жилъ въ Швецiи и Польшѣ (съ 1719 г.), поселившись у князей Вишневецкихъ; живъ въ 1757 г., когда упоминается находящимся в Крыму; владѣлъ имѣнiями въ Переяславскомъ полку; въ с. Совнигахъ 11 дворов, въ , въ с. Нехайкахъ 33 дв., въ д. Жорноклевахъ 17 дв., дворомъ въ Переяславѣ и хуторомъ и греблей съ млиномъ у дер. Копомѣецъ (1712). Ж. … Леонтьевна Полуботокъ, дочь генеральнаго есаула; послѣ бѣгства мужа оставлена на житьѣ въ Малороссiи. --- Стр. 547/611. Колѣно II, № 2-1. Иванъ Михайловичъ (Ивановичъ?) Мировичъ, Переяславскiй полковникъ (1691-1706); 27 окт. 1693 г. вмѣстѣ съ полковниками Палѣемъ, Абанинымъ и Пашковскимъ одержалъ побѣду надъ татарами при р. Кодымѣ; наказный гетманъ надъ 10,000 казаковъ въ походѣ 1704 г. на Волыни; весной 1706 гю взятъ шведами въ плѣнъ въ м. Ляховичахъ (Слуцкаго у.) и отправленъ сперва въ Штеттинъ, а затѣмъ въ Стокгольмъ **); 12 мая 1691 г. <…> Ж. Пелагея Захаровна Голубъ, дочь войскового товарища; за бѣгство сына Ѳедора съ Мазепой, по указу 8 апр. 1712 г., выслана въ Москву, куда прибыла 6 сент. вмѣстѣ со всей своей семьей; въ 1716 г., за сношенiя сына Василiя со шведами, сослана въ Тобольскъ на вѣчное житье; по силѣ манифеста 15 дек. 1741 года

Від дідів до онуків